ПЕРЕПРО́ШУЮ (формула вибачення), ВИ́БАЧ, ПРОБА́Ч, ПРО́ШУ (ПРОХА́Ю) ВИ́БАЧИТИ (ПРОБА́ЧИТИ, ВИ́БАЧЕННЯ, ПРОБА́ЧЕННЯ), ВИБАЧА́Йрозм.,ПРОБАЧА́Йрозм.,ЗА ПЕРЕПРО́ШЕННЯМдіал.,ПЕРЕПРОША́Юдіал.,ПАРДО́Нзаст., жарт.Страж тамтешнього порядку одразу здогадався, що перед ним гість, зняв чемно кашкета й вибачився: перепрошую (О. Гончар); - Я не знав, що ти така образлива. Ну, вибач (Панас Мирний); [Мічурін:] Вибачте, спізнився (О. Довженко); [Фаон:] Я засмутив тебе?Пробач, кохана (Леся Українка); - Ну що ж?Пробачте нам на слові, - вклонився чемно їм Підкова (В. Сосюра); Прошу вибачити, що пишу коротко (М. Коцюбинський); - А тепер прошу пробачити мені. Я таки справді не хочу запізнитись (А. Головко); [Меценат:] Я прошу в вас вибачення, що вас частую отаким злиденством (Леся Українка); [Таня:] О, прошу пробачення. Я, здається, знову увійшла невчасно (В. Собко); Уклінно прохаю вибачити, що так рідко писав до Вас, та в мене тепер так мало вільного часу (М. Коцюбинський); [Любов:] Вибачай, я тебе перебила (Леся Українка); - То це ви? А я й не впізнав спочатку! Ну, вибачайте... (Є. Гуцало); - Коли прим’яв тебе, Якове, трохи, пробачай (М. Стельмах); Їсти-пити є що і в чім сходити - якого ж їй ще, за перепрошенням, дідька треба (Г. Хоткевич); [Жандарм:] Перепрошаю, що в таку пізню годину непрошений до вашої хати набиваюся (І. Франко); - Пардон, - сказав молодший, - можна відчинити кватирку?.. (Ю. Яновський).

ПЕРЕПРО́ШУЮ (формула вибачення), ВИ́БАЧ, ПРОБА́Ч, ПРО́ШУ (ПРОХА́Ю) ВИ́БАЧИТИ (ПРОБА́ЧИТИ, ВИ́БАЧЕННЯ, ПРОБА́ЧЕННЯ), ВИБАЧА́Йрозм.,ПРОБАЧА́Йрозм.,ЗА ПЕРЕПРО́ШЕННЯМдіал.,ПЕРЕПРОША́Юдіал.,ПАРДО́Нзаст., жарт.Страж тамтешнього порядку одразу здогадався, що перед ним гість, зняв чемно кашкета й вибачився: перепрошую (О. Гончар); - Я не знав, що ти така образлива. Ну, вибач (Панас Мирний); [Мічурін:] Вибачте, спізнився (О. Довженко); [Фаон:] Я засмутив тебе?Пробач, кохана (Леся Українка); - Ну що ж?Пробачте нам на слові, - вклонився чемно їм Підкова (В. Сосюра); Прошу вибачити, що пишу коротко (М. Коцюбинський); - А тепер прошу пробачити мені. Я таки справді не хочу запізнитись (А. Головко); [Меценат:] Я прошу в вас вибачення, що вас частую отаким злиденством (Леся Українка); [Таня:] О, прошу пробачення. Я, здається, знову увійшла невчасно (В. Собко); Уклінно прохаю вибачити, що так рідко писав до Вас, та в мене тепер так мало вільного часу (М. Коцюбинський); [Любов:] Вибачай, я тебе перебила (Леся Українка); - То це ви? А я й не впізнав спочатку! Ну, вибачайте... (Є. Гуцало); - Коли прим’яв тебе, Якове, трохи, пробачай (М. Стельмах); Їсти-пити є що і в чім сходити - якого ж їй ще, за перепрошенням, дідька треба (Г. Хоткевич); [Жандарм:] Перепрошаю, що в таку пізню годину непрошений до вашої хати набиваюся (І. Франко); - Пардон, - сказав молодший, - можна відчинити кватирку?.. (Ю. Яновський).