БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм., ПРИ́НДИТИСЯрозм., ІНДИ́ЧИТИСЯрозм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯрозм., ГОНОРУВА́ТИрідше, ГОНОРИ́ТИСЯдіал., ФУДУ́ЛИТИСЯдіал.,ПИША́ТИСЯзаст. (гордовито); ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм., КОСТРИ́ЧИТИСЯрозм., ПРИ́ЩИТИСЯрозм.рідше,ФАНАБЕ́РИТИСЯрозм. (триматися зарозуміло, з викликом); ЗАРОЗУМІВА́ТИСЯ, ЗАЗНАВА́ТИСЯ (ставати зарозумілим); НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ, НАПРИ́НДЖУВАТИСЯрозм., ДУ́ТИСЯрозм., НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ]розм., НАПУ́ЖУВАТИСЯрозм., НАЖА́БЛЮВАТИСЯзневажл. (набирати бундючного вигляду); ЗАНО́СИТИСЯрозм., НЕСТИ́СЯрозм., ЧВА́НИТИСЯпідсил.розм., БРИ́ШКАТИрозм. рідше,КОКО́ШИТИСЯрозм. рідше (виставляючи, підкреслюючи що-небудь); ПАНИ́ТИСЯрозм., ПАНІ́ТИрозм., ПАНО́ШИТИСЯзаст. (триматися по-панському). - Док.: набундю́читися, напиндю́читися, напри́ндитися, загордува́ти, загорди́тися, загорді́ти, нагорої́житися, зарозумі́тися, зазна́тися, наду́тися, напу́житися, нажа́битися, занести́ся, запані́ти. Він [пан].. бундючиться, величається, мов чумацька воша, супроти простих людей (О. Ільченко); Пан Демид, причепурившись, вийшов на середину дороги і, випнувши черево, почав.. надиматись, напринджуватись, набундючуватись, напужуватись, нажаблюватись (О. Ільченко); Нехай не пиндючиться, коли хоче отримувати добру платню, керуючи більшим маєтком (О. Слісаренко); Він коли не з огидою, так з великою неохотою й так почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться! (Л. Яновська); - Та бери ж, чого запишалася, - прикрикнула.. мати. - Людина дає, а воно.. ще й індичиться (Ю. Збанацький); - І чого б я, Левку, так пишалася? Шкода тобі розповісти? (М. Стельмах); - Та все супиться, та все гордує, і говорити з людьми не хоче (Ганна Барвінок); Даремно гороїжилось панство, що ми, мовляв, сильні й готові (П. Козланюк); Чим начальник дурніший, тим він гордіший, і знай дметься, мов шкураток на вогні (Г. Квітка-Основ’яненко); - Не заносся, моя пані! То мене так мир шанує, Через мене й ти у шані! (І. Манжура); А сусідки казали одна одній: - А вже й несеться Охрімиха з своїм читанням! (Б. Грінченко); - От не люблю я вже сього! - гукнула вона. - І чого вже чванитись! Вже що страшно, то страшно, нема чого хорохоритись! (Олена Пчілка); - Та ти не бришкай! - крикнув старшина. - Дивися, її як краще допитуєшся, як їй хочеться, а вона ще й бришка! (Панас Мирний); Таке воно кашливе та заслинене, що ціпа в руках не годно вдержати, та й ще воно кокошиться (В. Стефаник); Зовсім дурна баба, - думає Грицько, - а ще й паниться (С. Васильченко). - Пор. хизува́тися.

ЛЕДАРЮВА́ТИ (не займатися корисною працею),ДАРМУВА́ТИ, ЛІНУВА́ТИСЯ, ЛІНИ́ТИСЯ, ПРАЗНИКУВА́ТИрозм.,БАЙДИКУВА́ТИ розм.,ПАНІ́ТИрозм.,БА́ЙДИКИ БИ́ТИрозм.,БАГЛАЇ́ БИ́ТИрозм.;ПОПАСА́ТИ, ПОПА́СУВАТИрідше (перебуваючи де-небудь, нічого не робити, гайнувати час); ЛЕЖА́ТИ, ПРИПУХА́ТИфам. (проводячи час у спанні). - Хай інші ледарюють, байдики б’ють чи ляси точать, а ти маєш бути на фермі найпершим (Є. Гуцало); - До праці руки приложи і не збирайся дармувати (М. Ю. Тарновський); Василь не лінувався, хазяйнував, і Ганна не любила празникувати в будень (І. Нечуй-Левицький); Зимою з кухні й не вилазила [Явдоха Іванівна], все сиділа там то коло печі, то коло дівчат, щоб не лінилися та пряли, та пір’я драли, та вовну били... (Панас Мирний); Мати не любила робити і більше любила байдикувати та посиденьки справляти (І. Нечуй-Левицький); Він [Грицько] не паніє, як другі, а сам з своєю невтомною помічницею-жінкою веде до ладу своє хліборобське діло (Панас Мирний); - Менший і досі в нижчих класах, бо все попасає в класах; вигнався аж до неба, а дурний, як треба, - не хоче вчитись! (І. Нечуй-Левицький); Боже поможи, а сам не лежи! (прислів’я); [Гаєнко:] Люди роблять, ну, а Гришка, звісно, припухає... (С. Голованівський).