ТОВАРИ́СТВО (група людей, що перебувають у тісних стосунках), КОМПА́НІЯ, ГРОМА́ДА, ВАТА́ГА, БЕ́СІДАрозм., БРА́ТІЯірон., БРАТВА́фам., БРА́ТТЯзаст., СУСПІ́ЛЬСТВОзаст., ПАНІБРА́ТСТВОзаст., КУМПА́НІЯдіал.; БОМО́НД (аристократичне); ША́ТІЯзневажл. (група людей ганебної поведінки). Кучмієнко ставав прекрасним хлопцем, душею товариства (П. Загребельний); - І чого ти, сину, ходиш усе до корчми? Там же стільки усякої наволочі та усякого безладдя! Чи компанія ж тобі оті п’яниці? (І. Нечуй-Левицький); Гукнув [Еней] на всю свою громаду (І. Котляревський); Оверко із Зіньком пристали до парубочої ватаги (К. Гордієнко); Бесіда залилася протяжним сміхом (Панас Мирний); І стрічає Семен над Бужком над річкою, де синіє вода сріблястою стрічкою, Гайдашеву шатію, невмолиму братію (С. Голованівський); - Ей, братва, розсувайся! Що це ви розляглися, як на пляжі? (Д. Ткач); Славне товариство, любе-миле браття! Від душі тут хочу всіх вас привітать я! (П. Тичина); Розмова стала голосніша й чутніша.. Усе суспільство повеселішало (І. Нечуй-Левицький); Коли не було за що випити, піджидали, хто піднесе чарку-другу. Шинкове панібратство завжди знайдеться (Панас Мирний); [Михайло:] Я не знаю, що мені робить, як мені перед бомондом показать своїх батьків-мужиків (І. Карпенко-Карий). - Пор. 1. гру́па.