-1-
дієслово недоконаного виду
(поганяти; прямувати) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив паня́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   паня́ймо
2 особа паня́й паня́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа паня́тиму паня́тимемо, паня́тимем
2 особа паня́тимеш паня́тимете
3 особа паня́тиме паня́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа паня́ю паня́ємо, паня́єм
2 особа паня́єш паня́єте
3 особа паня́є паня́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
паня́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. паня́в паня́ли
жін. р. паня́ла
сер. р. паня́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
паня́вши

Словник синонімів

ПРЯМУВА́ТИ (іти, їхати в певному напрямку, перев. прямо), ПРОСТУВА́ТИ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВЕРСТА́ТИіз сл. шлях, дорогу, путь, ПРОХО́ДИТИ, ПРА́ВИТИтакожіз сл. шлях, дорогу, путь, ПРА́ВИТИСЯрозм.,ПРАВУВА́ТИрозм.,ПРЯМЦЮВА́ТИрозм.,ПРОШКУВА́ТИрозм.,ПАНЯ́ТИрозм.,ПРЯМУВА́ТИСЯрозм.,ГАРУВА́ТИ[ГЕРУВА́ТИ][ГИРУВА́ТИ]заст.,ПРОСТА́ТИдіал.,ПРОСТЯГА́ТИСЯдіал.Вона і незчулась, як опинилась надворі, на стежці і пішла тихою ходою через парк, прямуючи до вокзалу (І. Нечуй-Левицький); Через кілометр дорога, минаючи Гребенище, поверне на південь.. Вершники прямували туди (Р. Андріяшик); Ми поволі простували звивистими міськими вуличками (Є. Гуцало); Бійці йшли на лижах парами, швидко посуваючись уперед (Я. Качура); Йди направо, я наліво Шлях верстатиму в тумані (І. Франко); Курною дорогою проходили до селища Шіхова робітники (О. Донченко); Максим правив до галяви (М. Стельмах); Біля містка внизу, на косі.. річки, розташувалися подорожні, що теж правляться до Золотоноші (І. Ле); Савочка правував у вуличку під горою (Ю. Мушкетик); І не куди їде він, а до них у ворота прямцює (А. Свидницький); Мирослав уже запримітив її, уже збуджено й радісно загорілися його очі, вже він прошкує до неї (Є. Куртяк); Паняй кожний, кому куди треба (Ю. Смолич); А за дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком, - не треба і коня (І. Котляревський); Гируємо аж у саму столицю Петербург (Т. Шевченко); Товариство На Січ прямувало І мене взяло з собою; І через Балкани Простали ми в Україну Вольними ногами (Т. Шевченко); - Я й піду собі з Богом, одійду від гріха без клопоту, - мовив Карпенко, простягаючись до воріт (Л Яновська).