-2-
іменник жіночого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | Паня́нка | |
родовий | Паня́нки | |
давальний | Паня́нці | |
знахідний | Паня́нку | |
орудний | Паня́нкою | |
місцевий | на/у Паня́нці | |
кличний | Паня́нко* | |
відмінок | однина | множина |
називний | паня́нка | паня́нки |
родовий | паня́нки | паня́нок |
давальний | паня́нці | паня́нкам |
знахідний | паня́нку | паня́нок |
орудний | паня́нкою | паня́нками |
місцевий | на/у паня́нці | на/у паня́нках |
кличний | паня́нко | паня́нки |
Словник синонімів
БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. (про жінку, дівчину); ЧИСТОПЛЮ́Й зневажл. (той, хто цурається брудної роботи). Сашко так натренував м’язи рук, що вони в нього як у спортсмена. Віталик, правда, теж не якийсь там білоручка (О. Гончар); - Буди вже своїх панів, - наказав Йонька.- А то як зайду з кіссям, то я їх скоро підніму (Григорій Тютюнник); Чистоплюй... А-а, це колись ще в школі так назвав Віктора Іван.. за те, що Віктор відмовився їхати в колгосп копати картоплю (М. Зарудний). - Пор. ле́дар, песту́н.
ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал.; ВІДДА́НИЦЯ розм., НЕВІ́СТА розм. (шлюбного віку); ПА́ННА, ПАНЯ́НКА, МАДЕМУАЗЕ́ЛЬ заст. (головним чином з привілейованих кіл суспільства; часто у звертанні до такої особи; також сучасне - перев. жарт., ірон.). Один з парубків вискочить із товпи, поцілує яку дівку й знова поринає. А дівчина оглядається та лається, а очі сміються (Г. Хоткевич); [Загуба:] Моя хрещениця Галя, мабуть, уже на відданні? [Палажка:] Атож! Дівуля на все село (Я. Мамонтов); - Ти ж розумієш... діваха одна... Ну, я тобі скажу, всякі у мене були, а такої ще не було... (Д. Ткач); Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленнями почуття? (М. Стельмах); Край берега дівчинонька тихо походжає (Л. Глібов); Подай, дівча, човен і срібне весельце, Нехай сяду переплину, Де дівчина - серце (пісня); Співають діви на Дунаю... До Києва лунає спів (С. Крижанівський); - Побачили ми слід до вашого двору, аж тепер бачимо, що то не куниця, а красна дівиця (М. Грушевський); - Чесна і роботяща челядина. Ще дитина, а на все вважає (О. Маркуш); - Їй-бо, вже дівка [Христина], відданиця. Росту не багато - а краса є (М. Стельмах); Привіз [князь Володимир] собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (П. Загребельний); [Гострохвостий:] Ті всі баришні не варті однієї вашої брови. Ви найкраща панна на всі Кожум’яки (І. Нечуй-Левицький); Тепер Люба - доросла панянка, вже не один панич потай заглядається на неї (П. Кочура); - Розповідай, - звелів єпископ. -- Самій тільки мадемуазель Кармелі... -- почав був Філіпп (О. Ільченко).