пануючий 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний пану́ючий пану́юча пану́юче пану́ючі
родовий пану́ючого пану́ючої пану́ючого пану́ючих
давальний пану́ючому пану́ючій пану́ючому пану́ючим
знахідний пану́ючий, пану́ючого пану́ючу пану́юче пану́ючі, пану́ючих
орудний пану́ючим пану́ючою пану́ючим пану́ючими
місцевий на/у пану́ючому, пану́ючім на/у пану́ючій на/у пану́ючому, пану́ючім на/у пану́ючих

Словник синонімів

ПАНІВНИ́Й (який має владу), ПАНУ́ЮЧИЙ, ВЛАДУ́ЩИЙзаст.; ПРА́ВЛЯЧИЙ (який керує державою). Велич Толстого полягає.. в його нещадній критиці того панівного класу, до якого він сам належав за походженням і вихованням (М. Рильський); Пануючі верстви суспільства; "Золота вольність" - вольність владущої верхівки (М. Рильський); Правлячі кола.