-1-
іменник чоловічого роду, істота
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний паноте́ць панотці́
родовий панотця́ панотці́в
давальний панотце́ві, панотцю́ панотця́м
знахідний панотця́ панотці́в
орудний панотце́м панотця́ми
місцевий на/у панотце́ві, панотцю́, панотці́ на/у панотця́х
кличний пано́тче панотці́

Словник синонімів

БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТОрозм.,БА́ТЯрозм. рідко,ОТЕ́ЦЬуроч., діал.,НЯ́НЬОдіал.,НЯ́НЬОдіал.,НЯ́НЬКОдіал.;ПАНОТЕ́ЦЬзаст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О. Довженко); - Вже десятий місяць твоєму козакові. "Мамо" вимовляє, а коли б ти був, говорив би й "тато" (М. Стельмах); - Він під вишнею свою копійку закопав, - пояснив Іван, одягаючись уже в школу. - А батя там яму викопали (П. Панч); Добре дітям, доки в них Є отець і мати. Та Василько - сирота - Мусив бідувати (Д. Павличко); [Бабуся:] А неньо ваш туди іти не буде. Він має повернути з того боку (П. Воронько); Няньку-у! - Няньку-у! - гукав Петрик на батька, що далеко вирвався вперед (І. Чендей); - Шли, князю, старостів! Нехай вони передніше поговорять з моїм панотцем. А я вже аж потім скажу своє слово, - сказала Гризельда (І. Нечуй-Левицький).
БА́ТЬКО (ужив. при ввічливому звертанні до чоловіка літнього віку), ПАНОТЕ́ЦЬзаст., Добре єси, мій кобзарю, Добре, батьку, робиш (Т.Шевченко); [Матрона (до старого патриція):] Подивись лишень, панотче, - се що за знак? (Леся Українка).
ПАН (у формі ввічливого звертання, при називанні), ДОБРО́ДІЙ, МОСЬПА́НЕневідм. заст. (при звертанні); ПАНОТЕ́ЦЬзаст. (щодо старих чоловіків). - Роздягайтесь, панове молодці, та сідайте на покуті за столом. Ви мої любі гості, - сказав Супрун до старців (І. Нечуй-Левицький); Увійшов [дід Грива] у світлицю, вклонився пану сотнику да й каже: - Добридень, добродію! - А сотник йому: - Здоров, добродію! - бо вони один одного звикли добродіями величати (П. Куліш); Заманулося комусь похворіти, - лягай, мосьпане, до лікарні на біле простирадло, лежи й грейцара не плати (Ю. Яновський); - Добрий вечір, панотче, - привітав Грицько Гаманюк господаря (М. Ю. Тарновський).
СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІПрозм.,ПАНОТЕ́ЦЬрозм., БА́ТЮШКАрозм., ІЄРЕ́Йцерк.,ПРОТОІЄРЕ́Йцерк.,ПРОТОЄРЕ́Йрозм.,ПРОТОПІПцерк.,ПРЕСВІ́ТЕРцерк.,ПА́СТИРзаст. книжн.; ДУХІВНИ́К (священик, у якого хто-небудь постійно сповідається), СПОВІДА́ЛЬНИК, СПОВІ́ДНИК, СПОВІДА́Чрідше; ПРО́БОЩ церк.,ПА́РОХ діал. (парафіяльний священик); КСЬО́НДЗ, КАНО́НІК (католицький); ПА́СТОР (протестантський); МУЛЛА́ (ісламський). Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві (І. Нечуй-Левицький); Вже кілька днів попи у великодніх золотистих ризах правлять молебні над криничкою (М. Стельмах); Князь і княгиня, верховні духовні ієреї церкви, мужі київські старші й молодші стали на заборолі (П. Загребельний); Панотець уважно вислухав його (М. Коцюбинський); Сказала [Маруся] о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця (Г. Хоткевич); Тринадцять років [П. Тичини] пройшли за похмурими монастирськими стінами під суворим наглядом духівників (з журналу); Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Лесь Мартович).