памятати 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив пам’ята́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   пам’ята́ймо
2 особа пам’ята́й пам’ята́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа пам’ята́тиму пам’ята́тимемо, пам’ята́тимем
2 особа пам’ята́тимеш пам’ята́тимете
3 особа пам’ята́тиме пам’ята́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа пам’ята́ю пам’ята́ємо, пам’ята́єм
2 особа пам’ята́єш пам’ята́єте
3 особа пам’ята́є пам’ята́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
пам’ята́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. пам’ята́в пам’ята́ли
жін. р. пам’ята́ла
сер. р. пам’ята́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
пам’ята́вши

Словник синонімів

ЗАПАМ’ЯТА́ТИ (зберегти, утримати в пам’яті), ЗАФІКСУВА́ТИ, ЗАТЯ́МИТИрозм.; ЗАКАРБУВА́ТИ, ЗАНОТУВА́ТИ (із сл. в пам’яті, в свідомості і т. ін.); ЗАМІ́ТИТИрозм. (беручи до уваги, закріплюючи в свідомості). - Недок.: запам’ято́вувати, зафіксо́вувати, фіксува́ти, затя́млювати, закарбо́вувати, карбува́ти, нотува́ти, заното́вувати, заміча́ти. Дівчинка росла вразлива і мрійна і твердо, на все життя запам’ятала материні казки (З. Тулуб); Пам’ять його встигала зафіксувати все найцінніше, що міг дати молодому співакові цей.. візит (І. Ле); - Номер машини треба було замітити (С. Журахович). - Пор. пам’ята́ти.
ПАМ’ЯТА́ТИ (тримати в пам’яті), ПАМ’ЯТУВА́ТИрозм., ТЯ́МИТИрозм., ТЯМУВА́ТИрозм., ТЯМКУВА́ТИрозм.; БЕРЕГТИ́, ЗБЕРІГА́ТИ (перев. із сл. пам’ять, згадка тощо). Я пам’ятаю вчительку мою, просту і скромну і завжди спокійну (В. Сосюра); Але й досі пам’ятую Ранок теплої весни (Я. Щоголів); - Це не може бути, аби ти геть усе забув. Прецінь мусиш щось тямити (Лесь Мартович); Малим ще, тямую, всі межі я знав. За мамою літом щодень тупцював (І. Франко); Лесь береже в пам’яті, як у книзі, усі ґрунти.., знає, хто у кого і скільки приорав скиб і що росте на кожній межі (М. Стельмах); Такими - в труді і дерзанні - Я вас у душі зберігаю, Оновлені землі, кохані - Простори з Дністра до Дунаю (М. Нагнибіда). - Пор. запам’ятати.

Словник антонімів

ЗАБУВАТИ ПАМ’ЯТАТИ
Переставати пам’ятати кого-н., що-н. Зберігати в пам’яті кого-н., що-н.
Забувати ~  пам’ятати адресу, батька, вірш, дорогу, ім’я, його, матір, назву, клас, людину, минуле, обличчя, образ, слово, учителя, факти; про друга, про знайомого, про минуле, про свої обов’язки; взяти що-н., зайти куди-н.; записати що-н., передати що-н., попередити кого-н. Обіцяти, просити забувати ~  пам’ятати що-н., випадково, легко, раптово, швидко, завжди, постійно, рідко, часто. Забувати ~  пам’ятати (з підрядною частиною речення), щоб відбулося що-н., щоб зробити що-н.
Забувати про все на світі - ні про що інше не думати ~  пам’ятати про все на світі - нічого не забувати.
Пам’ятаєш, коли я приїздив, ти хотів мене за вуса посмикати? - Пам’ятаю, як ви й на коні мене вчили сидіти... - Таки не забув! - прояснів посмішкою Палій (Ю. Мушкетик).
Забування ~ запам’ятовування, забуття ~ пам’ять Пор. ще: ЗАБУВАТИ ~ ПРИГАДУВАТИ