-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив па́морочити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   па́морочмо
2 особа па́мороч па́морочте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа па́морочитиму па́морочитимемо, па́морочитимем
2 особа па́морочитимеш па́морочитимете
3 особа па́морочитиме па́морочитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа па́морочу па́морочимо, па́морочим
2 особа па́морочиш па́морочите
3 особа па́морочить па́морочать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
па́морочачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. па́морочив па́морочили
жін. р. па́морочила
сер. р. па́морочило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
па́морочивши

Словник синонімів

ПА́МОРОЧИТИ (притупляти свідомість; позбавляти здатності тверезо мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ЗАТУМА́НЮВАТИ, ОДУРМА́НЮВАТИ, ЗАДУРМА́НЮВАТИ, ДУРМА́НИТИ, ОБМОРО́ЧУВАТИ[ОМОРО́ЧУВАТИ]розм., ЗАДУ́РЮВАТИрозм., ОТУМА́НЮВАТИрозм., ОТЬМА́РЮВАТИрідше, ОДУ́РЮВАТИрідше, ОДУРЯ́ТИрідше; П’ЯНИ́ТИ, ОП’ЯНЯ́ТИ, СП’ЯНЯ́ТИ, ОП’Я́НЮВАТИрідше, СП’Я́НЮВАТИрідше (виклика́ти схожий на сп’яніння стан). - Док.: запа́морочити, заморо́чити, затума́нити, одурма́нити, задурма́нити, обморо́чити[оморо́чити], задури́ти, отума́нити, отьма́рити, одури́ти, оп’яни́ти, сп’яни́ти. Липнева задуха упала на землю і паморочить людей, тварин, птахів (Н. Рибак); Клопоти так запаморочили Гордія, що не було часу ні подумати, ні передихнути (О. Копиленко); Не знаю, як воно так трапилось: чи я забула, чи мені памороки одбило, чи ярмарок заморочив мене (І. Нечуй-Левицький); Бідні, бідні, Нещасні люди.. Вас сотні літ безглуздими, пустими Словами затуманювали! (І. Франко); [Михайло:] Мене аж одурманило щастя (М. Старицький); Забуяв травень зеленню й квітами, задурманивпахощами медовими (В. Козаченко); Запашний бузок дурманив, близькість дівочого тіла п’янила (О. Гончар); Коли я добре схочу, то хоч кого словами обморочу (Леся Українка); [Анна:] Одурили мене, отуманили (І. Франко); Розпалені пристрасті отьмарили голови (К. Гордієнко); Воля п’янила дівчину (О. Донченко); Як оп’яня Мене землиця-мати Ясного дня! (О. Ющенко); Поезія.. оп’янювала, але не підносила його (І. Франко); Запах життя, здоров’я, землі сп’янив ще не зовсім зміцнілу Марину (Л. Дмитерко).

Словник фразеологізмів

па́морочити / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.). 1. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити або заважати тверезо і реально сприймати щось. Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка). Вулиця здавалася тісною, а тиша, глибока й тривожна, бентежила серця, паморочила розум (С. Воскрекасенко); // Виклика́ти стан, схожий на сп’яніння; п’янити. Їй [весні] додають сили й краси не самі солов’їні співи, але й пахощі, що забивають дух, тамують биття серця і паморочать свідомість (Ю. Смолич).

2. кому. Зваблювати кого-небудь, закохувати у себе.  Що з тобою сталося Тетяно?.. Бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (С. Добровольський).

3. чим. Зацікавлюючи кого-небудь чимсь, ошукувати, обманювати, розраховуючи на наївність, довірлівість і т. ін. — Так ось що,— Ковалів підійшов до Батури впритул,— не обіцяйте їм золотих гір. Не паморочіть голови великими надіями, .. не кожну річку можна відновити (М. Чабанівський).

па́морочити / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.). 1. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити або заважати тверезо і реально сприймати щось. Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка). Вулиця здавалася тісною, а тиша, глибока й тривожна, бентежила серця, паморочила розум (С. Воскрекасенко); // Виклика́ти стан, схожий на сп’яніння; п’янити. Їй [весні] додають сили й краси не самі солов’їні співи, але й пахощі, що забивають дух, тамують биття серця і паморочать свідомість (Ю. Смолич).

2. кому. Зваблювати кого-небудь, закохувати у себе.  Що з тобою сталося Тетяно?.. Бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (С. Добровольський).

3. чим. Зацікавлюючи кого-небудь чимсь, ошукувати, обманювати, розраховуючи на наївність, довірлівість і т. ін. — Так ось що,— Ковалів підійшов до Батури впритул,— не обіцяйте їм золотих гір. Не паморочіть голови великими надіями, .. не кожну річку можна відновити (М. Чабанівський).

па́морочити / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.). 1. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити або заважати тверезо і реально сприймати щось. Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка). Вулиця здавалася тісною, а тиша, глибока й тривожна, бентежила серця, паморочила розум (С. Воскрекасенко); // Виклика́ти стан, схожий на сп’яніння; п’янити. Їй [весні] додають сили й краси не самі солов’їні співи, але й пахощі, що забивають дух, тамують биття серця і паморочать свідомість (Ю. Смолич).

2. кому. Зваблювати кого-небудь, закохувати у себе.  Що з тобою сталося Тетяно?.. Бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (С. Добровольський).

3. чим. Зацікавлюючи кого-небудь чимсь, ошукувати, обманювати, розраховуючи на наївність, довірлівість і т. ін. — Так ось що,— Ковалів підійшов до Батури впритул,— не обіцяйте їм золотих гір. Не паморочіть голови великими надіями, .. не кожну річку можна відновити (М. Чабанівський).