ПОДОРОЖУВА́ТИ (здійснювати подорож), МАНДРУВА́ТИ, ВОЯЖУВА́ТИзаст., ірон., жарт.; ВАНДРУВА́ТИдіал.,ПАЛЯНДРУВА́ТИдіал.; ЧУМАКУВА́ТИрозм. (подорожувати довгий час, подовгу); ХОДИ́ТИ (перев. пішки). - Треба подорожувати, - говорить згодом Дмитро Гордійович. - Не сидіть на місці, не обростайте мохом (Є. Гуцало); Нам не тісно у рідній країні, Нам не треба в чужу мандрувать (Леся Українка); Мене хотіли люди й женити з якоюсь багатою молодою вдовицею.. Одначе я, замість взяти її, намовив її поєднатися з товаришкою. Це вдалося мені, і тепер вояжують обидві, вдоволені, по світу (О. Кобилянська); Кидай, дівчино, свою долину, Вандруй зо мною на Україну (пісня); - Прийшлося самому, голому й голодному, паляндрувати (І. Франко); Гриць уже сивий, як голуб, був, а все ходив у Крим. Не хотів ані дружитись, ані дома жити - чумакував (Марко Вовчок).