ПАЛА́Ц (царський, поміщицький і т. ін. розкішний будинок), ПАЛА́ТИмн., заст., ДВІРО́Кзаст., ДВОРЕ́ЦЬ[ДВІРЕ́ЦЬ]рідше; ЗА́МОК (перев. укріплений). Недалеко від церкви, як висока гора, чорнів панський палац (Панас Мирний); Тут гайдамацький гнів, як лава вогняна, Захоплював усі околишні дороги. Горіли палаци, падали чертоги (А. Турчинська); Тяжко дітей годувати У безверхій хаті, А ще гірше старітися У білих палатах (Т. Шевченко); Я швидко втік з монастиря, та подався до царського двірка (М. Коцюбинський); Що за багатство, що за розкіш у тому дворці!.. (І. Нечуй-Левицький); Сяв огнями двірець, і музики гули..: Веселивсь Валтасар у господі своїй (М. Чернявський); В промінні згасаючого сонця на тлі голубого неба суворими лініями малювалися руїни Хустського замку (І. Чендей).