-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив пакува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   паку́ймо
2 особа паку́й паку́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа пакува́тиму пакува́тимемо, пакува́тимем
2 особа пакува́тимеш пакува́тимете
3 особа пакува́тиме пакува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа паку́ю паку́ємо, паку́єм
2 особа паку́єш паку́єте
3 особа паку́є паку́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
паку́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. пакува́в пакува́ли
жін. р. пакува́ла
сер. р. пакува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
пакува́вши

Словник синонімів

ПАКУВА́ТИ (укладати, ув’язувати що-небудь у пакунок, якесь вмістище для перевезення, перенесення, зберігання), ВПАКО́ВУВАТИ[УПАКО́ВУВАТИ], СПАКО́ВУВАТИ, ТЮКУВА́ТИ (в тюки). - Док.: впакува́ти[упакува́ти], спакува́ти. Хлопці.. пакували свої пожитки (О. Гончар); - Упаковуй краще своє добро та виїзди (Л. Яновська); Спакував я свої речі і тільки чекаю, щоб жінка з дитиною вийшли з хати (Ірина Вільде); Тюкувати тютюн.
СКЛАДА́ТИ (збирати речі докупи, у певне місце), УКЛАДА́ТИ[ВКЛАДА́ТИ], ПАКУВА́ТИ, СПАКО́ВУВАТИ (обгортаючи в пакунки). - Док.: скла́сти, укла́сти[вкла́сти], спакува́ти. Вона.. на ранок склала свої речі.. і поїхала в місто (О. Іваненко); Весь отой крам треба було мити, шурувати, сушити і - знов укладати на давнє місце (Ірина Вільде); Петруня в конторі швидко пакує свої речі (С. Васильченко).