ще (іще́) б пак. 1. Уживається для підтвердження чого-небудь; звичайно. Він ходив зосереджений, задуманий і, здавалось, приборканий. Ще б пак! Стільки перетерпіти, висіти на волосині від смерті! (В. Козаченко); Щоб холодно не було, накрилися [п’яні велотуристи] своїми велосипедами. Невдовзі один каже: — Щось мені холодно. — Ще б пак,— одказує другий, — у тебе ж на задньому колесі трьох спиць немає (Укр. анекдот); — Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); [2-й з прохачів:] Якби ж то визволить [з темниці]! Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би на порох! [3-й з прохачів:] Іще б пак! Сказано, живеє слово не те, що листи! (Леся Українка).
2. із запереч. Не підлягає сумніву; інакше й бути не може, так, авжеж. — Чи ти пак, Тодозю, вмієш килими ткати? — спитала в Тодозі Гризельда.— Атож! Ще б пак не вміла,— сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький); — Мені однаково,— промовила Жабі.— Ще б пак не однаково,— іронічно, але ласкаво промовив Михайло.— Вам зовсім не потрібно сушити собі голови, бо про все турбуватиметься Люся (Олесь Досвітній);