-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний па́зур па́зури
родовий па́зура па́зурів
давальний па́зуру, па́зурові па́зурам
знахідний па́зур па́зури
орудний па́зуром па́зурами
місцевий на/у па́зурі на/у па́зурах
кличний па́зуре* па́зури*

Словник синонімів

НІ́ГОТЬ, ПА́ГНІСТЬзаст.; ПА́ЗУРперев. мн., розм. (довгий, гострий). Зрізувати нігті; Ухопила [жінка] мене рукою своєю.. з гострими чорними пазурами (Панас Мирний).
КІ́ГОТЬ (гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох птахів і тварин), ПА́ЗУР. Здається, й мала пташка, та кігті гострі (приказка); Мохната лапа [ведмедиці], насторожена острими кігтями, грозила її груді (І. Франко); По стернях розгулювало гайвороння, гребло своїми залізними і гострими пазурами крем’янисту, висохлу землю (Григорій Тютюнник).

Словник фразеологізмів

випуска́ти (розпуска́ти) / ви́пустити (розпусти́ти) па́зурі (кі́гті), несхв. Виявляти ворожість, нетерпимість до кого-небудь або готовність дати відсіч комусь. Шляхтич випустив нарешті пазурі. Вівся з нами, мов колонізатор, мов плантатор (П. Загребельний); Її взяв острах: адже вона лишилася віч-на-віч з цим самотнім, дикуватим парубком. Смирний-смирний, а дивись і випустить пазурі (В. Речмедін); Люті звірі Прийшли в овніх шкурах І пазурі розпустили... (Т. Шевченко).

випуска́ти (розпуска́ти) / ви́пустити (розпусти́ти) па́зурі (кі́гті), несхв. Виявляти ворожість, нетерпимість до кого-небудь або готовність дати відсіч комусь. Шляхтич випустив нарешті пазурі. Вівся з нами, мов колонізатор, мов плантатор (П. Загребельний); Її взяв острах: адже вона лишилася віч-на-віч з цим самотнім, дикуватим парубком. Смирний-смирний, а дивись і випустить пазурі (В. Речмедін); Люті звірі Прийшли в овніх шкурах І пазурі розпустили... (Т. Шевченко).

ви́рвати з па́зурів кого, чого, чиїх. Врятувати, звільнити кого-небудь від когось, чогось. А Цюпа тоді висловився, що комісар частини, можлива справа, їде просити підмоги, щоб вирвати своїх із пазурів фашистів (Ю. Яновський); Партизанів попередили, та, на жаль, пізно. І вирвати їх із залізних пазурів неминучої смерті ніхто вже не зміг би (З журналу).

ви́рватися з па́зурів кого, чого, чиїх. Врятуватися, звільнитися від когось, чогось. П’ятий день він ішов. Не йшов, а гнав, як молодий, гордий олень, гнав навпростець, ламаючи хащі. Вирвавшись із пазурів смерті, він летів, як на крилах. “Воля! Воля” (І. Багряний).

лі́зти в па́щу (в па́зурі, в пе́льку і т. ін.) [до] кого, [до] чого, кому, чому і без додатка. Наражати себе на велику неприємність, смертельну небезпеку. —Я не проти поїздки.., але лізти в пащу, в пазурі Третього відділення… Даруй, не бачу ніякого глузду (М. Олійник); — На біса було лізти в пельку?! Нехай би собі тікали [шведи], скільки влізе (Ю. Яновський).

показа́ти / рідко пока́зувати [свої́] зу́би (ро́ги, па́зурі). Виявити свою злостиву вдачу, свій характер, злі наміри і т. ін. — Хіба ти сама змалку не вивірила? Не дався він тобі ще узнаки? Підожди трохи, він покаже свої зуби ще гостріші, ніж колись… (Панас Мирний); Тепер [після пожежі] настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка і дітей. Тоді й батько показав роги… (А. Крушельницький); Влещуючи однією рукою поспільство, пан Бжеський незабаром показав свої пазури (З. Тулуб). — Ось же написано чорним по білому — неблагонадійний! .. Це значить, що новий лад не може на вас покластися, що ви в любий момент можете показати свої пазурі (Ю. Збанацький).

показа́ти / рідко пока́зувати [свої́] зу́би (ро́ги, па́зурі). Виявити свою злостиву вдачу, свій характер, злі наміри і т. ін. — Хіба ти сама змалку не вивірила? Не дався він тобі ще узнаки? Підожди трохи, він покаже свої зуби ще гостріші, ніж колись… (Панас Мирний); Тепер [після пожежі] настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка і дітей. Тоді й батько показав роги… (А. Крушельницький); Влещуючи однією рукою поспільство, пан Бжеський незабаром показав свої пазури (З. Тулуб). — Ось же написано чорним по білому — неблагонадійний! .. Це значить, що новий лад не може на вас покластися, що ви в любий момент можете показати свої пазурі (Ю. Збанацький).

показа́ти / рідко пока́зувати [свої́] зу́би (ро́ги, па́зурі). Виявити свою злостиву вдачу, свій характер, злі наміри і т. ін. — Хіба ти сама змалку не вивірила? Не дався він тобі ще узнаки? Підожди трохи, він покаже свої зуби ще гостріші, ніж колись… (Панас Мирний); Тепер [після пожежі] настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка і дітей. Тоді й батько показав роги… (А. Крушельницький); Влещуючи однією рукою поспільство, пан Бжеський незабаром показав свої пазури (З. Тулуб). — Ось же написано чорним по білому — неблагонадійний! .. Це значить, що новий лад не може на вас покластися, що ви в любий момент можете показати свої пазурі (Ю. Збанацький).

показа́ти / рідко пока́зувати [свої́] зу́би (ро́ги, па́зурі). Виявити свою злостиву вдачу, свій характер, злі наміри і т. ін. — Хіба ти сама змалку не вивірила? Не дався він тобі ще узнаки? Підожди трохи, він покаже свої зуби ще гостріші, ніж колись… (Панас Мирний); Тепер [після пожежі] настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка і дітей. Тоді й батько показав роги… (А. Крушельницький); Влещуючи однією рукою поспільство, пан Бжеський незабаром показав свої пазури (З. Тулуб). — Ось же написано чорним по білому — неблагонадійний! .. Це значить, що новий лад не може на вас покластися, що ви в любий момент можете показати свої пазурі (Ю. Збанацький).

простяга́ти / простягти́ па́зурі до кого—чого, рідко на кого—що. Намагатися підкорити собі, своєму впливові кого-, що-небудь, завдаючи болю, страждань. — Сину, бачу, ти Знов сумніву гадюці піддаєшся! Знов пазурі на ум твій простяга Той темний дух! (І. Франко); Її чиста душа не могла примиритися з мерзотністю тіуна. До неї він простяг свої паскудні пазурі, хотів збезчестити (А. Хижняк).

простяга́ти / простягти́ па́зурі до кого—чого, рідко на кого—що. Намагатися підкорити собі, своєму впливові кого-, що-небудь, завдаючи болю, страждань. — Сину, бачу, ти Знов сумніву гадюці піддаєшся! Знов пазурі на ум твій простяга Той темний дух! (І. Франко); Її чиста душа не могла примиритися з мерзотністю тіуна. До неї він простяг свої паскудні пазурі, хотів збезчестити (А. Хижняк).

випуска́ти (розпуска́ти) / ви́пустити (розпусти́ти) па́зурі (кі́гті), несхв. Виявляти ворожість, нетерпимість до кого-небудь або готовність дати відсіч комусь. Шляхтич випустив нарешті пазурі. Вівся з нами, мов колонізатор, мов плантатор (П. Загребельний); Її взяв острах: адже вона лишилася віч-на-віч з цим самотнім, дикуватим парубком. Смирний-смирний, а дивись і випустить пазурі (В. Речмедін); Люті звірі Прийшли в овніх шкурах І пазурі розпустили... (Т. Шевченко).

випуска́ти (розпуска́ти) / ви́пустити (розпусти́ти) па́зурі (кі́гті), несхв. Виявляти ворожість, нетерпимість до кого-небудь або готовність дати відсіч комусь. Шляхтич випустив нарешті пазурі. Вівся з нами, мов колонізатор, мов плантатор (П. Загребельний); Її взяв острах: адже вона лишилася віч-на-віч з цим самотнім, дикуватим парубком. Смирний-смирний, а дивись і випустить пазурі (В. Речмедін); Люті звірі Прийшли в овніх шкурах І пазурі розпустили... (Т. Шевченко).

трима́ти в па́зурах кого і без додатка, зневажл. Ставити кого-небудь у цілковиту залежність; мати над кимось владу. Так усе смішно переплуталось, що й не відомо, хто кого тримав у пазурах: чи вони мене, чи я їх? (Д. Бузько); Сила, яка заволоділа його думками півтори години тому, не відпускала, владно тримала в пазурах, хилила далі й далі вперед (Ю. Мушкетик).