падлючити 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[вульг.]
Словник відмінків
| Інфінітив | падлю́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | падлю́чмо | |
| 2 особа | падлю́ч | падлю́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | падлю́читиму | падлю́читимемо, падлю́читимем |
| 2 особа | падлю́читимеш | падлю́читимете |
| 3 особа | падлю́читиме | падлю́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | падлю́чу | падлю́чимо, падлю́чим |
| 2 особа | падлю́чиш | падлю́чите |
| 3 особа | падлю́чить | падлю́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| падлю́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | падлю́чив | падлю́чили |
| жін. р. | падлю́чила | |
| сер. р. | падлю́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| падлю́чивши | ||