ДО ПОБА́ЧЕННЯ (усталена форма прощання, також із сл. скорого, швидкого і т. ін.), БУДЬ[ТЕ], ІДИ́[ІДІ́ТЬ], ЗОСТАВА́ЙСЯ, БУВА́Й[ТЕ] ЗДОРО́В [ЗДОРО́ВІ], ДО ЗА́ВТРА, ДО ЗА́ВТРЬОГОрозм., БУВА́Й[ТЕ]фам.,ПА[ПА-ПА́] зах., фам.;НА ВСЕ ДО́БРЕ, ВСЬОГО́ ДО́БРОГО, ВСЬОГО́ НАЙКРА́ЩОГО (з добрими побажаннями); ПРОЩА́Й[ТЕ], ПРОЩАВА́Й[ТЕ] (при розлуці, розставанні). [Милевський:] Бувайте здорові, до побачення! Може, згодом застану вас в ліпшому настрою (Леся Українка); - Мене кличуть, іду... Потім поговоримо... Ну, бувай!.. (Є. Гуцало); Ну, до завтра, моєсерденятко (М. Коцюбинський); [Жирондист:] До завтрього, товариші! Запевне, побачимось... (Леся Українка); [Сусляєв:] Ну, мені пора. До побачення. На все добре (І. Кочерга); - Всього доброго вам, Степане Васильовичу (М. Стельмах); "Прощай! До побачення, любий!" А в серці і туга, і жаль... (В. Сосюра); - Прощавайте ж, Антон Петрович, - уставши, прощався Колісник. - Прощайте (Панас Мирний).