ЗДА́ЛЕКА[ЗДА́ЛЕКУ] (з далекої відстані), ВІДДАЛІ́К, ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́розм.,ЗДАЛЯ́розм.,ЗДАЛІ́Крозм.,ЗВІДДАЛЕКИ́розм.,ЗВІДДАЛІ́Крозм.,ЗВІДДАЛІ́розм., ЗВІДДАЛЯ́розм., ЗДА́ЛЕКИдіал., ЗДАЛІ́діал.,ОПОДАЛІ́Кдіал.,ОПО́ДАЛЬдіал.Десь здалека зачулось торохтіння кулемета (О. Досвітній); Гостре Богданове око здалеку помітило в степу підозрілий рух кінноти (Я. Качура); Побачивши ще віддалік секретаря райкому, Сагайдак здивувався його появі (С. Добровольський); Линув віддаля орлів пустельних клекіт (Н. Забіла); Він тільки дивився на неї здаля зачарованими й захопленими очима (Ю. Смолич); - До Одарки не пустили, ..і здалік не бачила, і голоска її не чула (Марко Вовчок); Звіддалік блиснули, немов усміхнулися йому, вікна в селі (З. Мороз); Десь звіддаля прилинув відлунок дитячого плачу (Ю. Смолич); Уся картина здалеки нагадувала перший неясний ескіз, накиданий маляром на швидку руку (І. Нечуй-Левицький); Місто у диму куріється, синіє здалі (Панас Мирний); Небо і повітря стало темно-синє, тільки ліс чорнів оподалік (О. Маковей).

О́СТОРОНЬ (в стороні від кого-, чогонебудь), ОКРЕ́МО, УЗБІ́Ч, ВІ́ДСТОРОНЬрозм.,О́ПРІЧзаст. рідко,ОПОДАЛІ́Кдіал.,ОПО́ДАЛЬдіал.Осторонь, на пагорбі, височіла.. біла церквиця (П. Колесник); Тимко.. зайшов у хату, що стояла на городах трохи окремо (Григорій Тютюнник); Опріч людей собі ходила (Словник Б. Грінченка); - Еге-ге!.. - загув.. бородань, що досі сидів.. оподалік у кріслі (Дніпрова Чайка). - Пор. 1. бли́зько.