ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАРдіал.Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник); Закурила земля димом та парою (І. Нечуй-Левицький); Повітря сповнялось випаруваннями зогрітої землі (О. Досвітній); За подвір’ям легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах); Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини.. підгірського містечка (Н. Кобринська).

ОПОЛО́НКА (незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою), ПОЛО́НКА, О́ПАРдіал.Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О. Ільченко); Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко).

ТУМА́Н (скупчення найдрібніших крапель води або кристаликів льоду), МЛА[ІМЛА́], МРЯ́КА, МРЯКОВИНАрозм.,МРИЧдіал.,НЕҐУ́РАдіал.;ОПА́Р, ПОВОЛО́КА, ПА́МОРОКАдіал. (легенькі випари). Густий туман над озером повис (Б. Грінченко); Долини були заповнені млою (І. Франко); Не шуми про минуле, тополе, за вікном у ранковій імлі (В. Сосюра); Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Лесь Мартович); Посіріле, лахмате від мряковини небо навалилося на землю (Ірина Вільде); Як її побачить [Василь] - дивиться на неї, мов крізь непрозору мрич (А. Крушельницький); Часто неґура заставала вівці у полонині (М. Коцюбинський); З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (І. Нечуй-Левицький); Повиті прозорою поволокою, синіли вдалині високі гори (Я. Качура); Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (І. Франко).