ОПАМ’ЯТА́ТИСЯ (повернутися до стану душевної рівноваги, набути здатності спокійно думати, діяти тощо), ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, СХАМЕНУ́ТИСЯ, ОПРИТО́МНІТИ, СПАМ’ЯТА́ТИСЯ, СПОМ’ЯНУ́ТИСЯ, ПРОКИ́НУТИСЯ, ОПАМ’ЯТУВА́ТИСЯ, ПРОБУДИ́ТИСЯрідше, ОТВЕРЕ́ЗІТИрідше, ПРОТВЕРЕ́ЗІТИрідше,ОДУ́МАТИСЯрозм.,ОГО́ВТАТИСЯрозм., ВІДІЙТИ́розм.,РОЗБУДИ́ТИСЯрозм.,РОЗБУ́РКАТИСЯрозм.,ОЧУ́НЯТИрозм.,ОЧУ́НЯТИСЯрозм.,ПРОЧУ́НЯТИрозм.,ПРОЧУ́НЯТИСЯрозм.,ОЧУ́МАТИСЯрозм., ПРОЧУ́МАТИСЯрозм., ПРОЧНУ́ТИСЯрозм.,ОЧУ́ХАТИСЯфам., ПРОЧУ́ХАТИСЯфам., ОЧУ́ТИ́ТИСЯрозм. рідко,ОЧУТІ́ТИрозм. рідко,ОХАМЕНУ́ТИСЯдіал. - Недок.: опам’ято́вуватися, отя́млюватися, оприто́мнювати, спам’ято́вуватися, спомина́тися, прокида́тися, пробу́джуватися, ого́втуватися, відхо́дити, розбу́джуватися, розбу́ркуватися, очу́нювати, прочу́нювати, прочу́муватися, прочина́тися. Вона не могла позбирати своїх думок, звести їх докупи і опам’ятатись (І. Нечуй-Левицький); Староміська дивилася на се все і з диву не могла отямитись (І. Франко); З-за рогу просто на неї вибіг гурт людей.. Поки Сахно стямилася, люди були вже за двадцять кроків позаду (Ю. Смолич); Помітивши погляд Данила та його ніяковість, Андрій схаменувся (О. Копиленко); Юрко йшов, як сновида, і тільки через кілька хвилин опритомнів (І. Багмут); Всі разом одностайно сплять так твердо, що при кінці засідання треба кождого порядно потермосити, заки спам’ятається (Лесь Мартович); - Знову припав до чогось, наче замовлений. Та спом’янись і спам’ятайся нарешті, бо осьдечки зараз усе полетить у піч! (М. Стельмах); Помітивши бійця, старий мовби прокинувся з глибокої задуми, що скувала його всього (О. Гончар); Як трошки опам’ятувались, козак і пита сотниківну: - Як же ти втекла од твого нелюба? (О. Стороженко); Почувши про воду, моряки пробудилися з задуми (В. Кучер); Відколи ми розлучились, я міг десять разів отверезіти і прозріти, а проте я.. залишаюся при своєму (Ірина Вільде); - Ох, якби ж і послухав оце панич, що його прикажчик замишляє!.. - Ти, Насте, гляди, - якось одразу протверезів Савка. - Що чула, те забула! Ясно? (О. Гончар); Не вспіли піщани одуматись, як приїздить сам вельможний у Піски (Панас Мирний); Лице пополотніло. Здорові сиві очі з жахом дивилися в жито. За хвилину Харитя трохи відійшла (М. Коцюбинський); - А.. небагато буде? - спитав німець, беручись за пляшку. - Кий там біс багато! Що ж ми тільки по чарці і випили! - розбуркуючись мовив Яків (Панас Мирний); - Ну, Катре, ходімо, - нарешті впоралася Докія Петрівна з своєю валізкою. Катря тіпнулась і очуняла з хвилинного забуття (А. Головко); Кудрявий хоче віч-на-віч.. поговорити з Латишем, щоб той очунявся від нещастя й таки взяв себе в руки (П. Автомонов); Марія прочуняла з півсну-споминів, заломила руки та й кричала. - Діти мої, сини мої, де ваші кістки білі? (В. Стефаник); Максим довго ще стояв на місці, очарований, щасливий. Вкінці прочунявся (І. Франко); Після повернення Сашка Грець трохи очумався від докучливої гризоти (С. Добровольський); Після чарки Олександра прочумалась і повеселішала (М. Коцюбинський); Якийсь Грицько Чи там Стецько Очухався од бійки (В. Самійленко); Ледве що очутилася я трохи по тяжкій утраті Вашого батька.. вже спав на мене цей новий смуток (О. Кобилянська); [Мокрина:] Охаменулася [бариня], та пізненько... (М. Кропивницький).

ОПРИТО́МНІТИ (повернутися до свідомості зі стану непритомності, забуття), ОТЯ́МИТИСЯ, ОПАМ’ЯТА́ТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ОЧУ́НЯТИрозм.,ОЧУ́НЯТИСЯрозм., ПРОЧУ́НЯТИрозм.,ПРОЧУ́НЯТИСЯрозм.,ОЧУ́ТИ́ТИСЯрозм.,ПРОЧУТИ́ТИСЯрозм.,ОЧУТІ́ТИрозм.,ОЧУ́МАТИСЯрозм.,ПРОЧУ́МАТИСЯрозм.,ОЧА́ПАТИСЯрозм. - Недок.: оприто́мнювати, отя́млюватися, опам’ято́вуватися, відхо́дити, прито́мніти, очу́нювати, прочу́нювати, прочу́муватися. Поранений Богун опритомнів і намагався звести голову (Я. Качура); Він три дні лежав у госпіталі непритомний, всі думали, що вже й не отямиться, а він отямився (Є. Гуцало); Принесли Соломію додому. Соломія вже опам’яталась і страшно стогнала (І. Нечуй-Левицький); Скільки він.. так пролежав, не пригадує, тільки як стямився згодом, то голова.. боляче й приглушено гуділа (Д. Бедзик); Як мати вість таку почула, То тільки вічно не заснула, Бо зуби у неї стялись, А одійшовши, в груди билась (І. Котляревський); Два тижні я лежав без пам’яті.. А як очуняв, то я лежав у світлиці (Марко Вовчок); - Я не пам’ятаю, що далі було. Знаю, що як очунялася я, то лежала на дошці, крів’ю підлита (Панас Мирний); Марія прочуняла з півсну-споминів, заломила руки та й кричала. - Діти мої, сини мої, де ваші кістки білі? (В. Стефаник); Тілько прочунявшися зовсім і вдивившися добре перед себе, він пізнав, що лежить під оборогом (І. Франко); Як Орися очутилась, то Гордій сидів біля неї і держав у своїх руках її похолоділі руки (Б. Грінченко); Устань, устань, милая, прочутися (П. Чубинський); Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї, жалувати стане (Марко Вовчок); Вчумався [Кузьма] під тією ж хатою. Лікарі йому на груди поклали широке марлеве перехрестя (І. Ле); Відколи прибув [Павло] у госпіталь, ніяк не прочумається (Ю. Бедзик).

СХАМЕНУ́ТИСЯ (усвідомивши помилковість своєї поведінки, намірів, різко змінити їх), СПОХВАТИ́ТИСЯ, ОДУ́МАТИСЯ, ОПАМ’ЯТА́ТИСЯ, ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, ОХАМЕНУ́ТИСЯ діал. - Недок.: спохва́чуватися, оду́муватися, опам’ято́вуватися, отя́млюватися. - У яку дорогу? Куди ж та дорога лежить з чоловікової хати? До прірви, чи що? Одумайся, благаю тебе, Прісько, схаменися! - умовляла таки її Домаха (Л. Яновська); Левко вже хотів щось крикнути різке й зухвале, та раптом отямивсь (І. Цюпа). - Пор. переду́мати.