ОДЯГА́ТИкого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ[УДЯГА́ТИ], УБИРА́ТИ[ВБИРА́ТИ], ОДІВА́ТИрозм.,ЗОДЯГА́ТИрозм.,ВОДИ́ТИу чому, розм.,ОБЛАЧА́ТИзаст., уроч., ірон.;НАРЯДЖА́ТИ (одягати кого-небудь у гарне, святкове вбрання), ОБРЯДЖА́ТИрозм.; ВИРЯДЖА́ТИ, РОЗРЯДЖА́ТИрозм.,ВИЧЕПУ́РЮВАТИрозм. (надто гарно, пишно, чепурно); ПРИОДЯГА́ТИрозм. (пристойно); ПРИБИРА́ТИрозм. (гарно та охайно; покійника, готуючи до похорону). - Док.: одягти́[одягну́ти], вдягну́ти[удягну́ти], вдягти́[удягти́], убра́ти[вбра́ти], оді́ти, зоді́ти, зодягти́[зодягну́ти], облачи́ти, наряди́ти, обряди́ти, ви́рядити, розряди́ти, ви́чепурити, прихаху́литидіал.приодягти[приодягнути], прибра́ти. Привезли [дітей] за місто у великий сірий дім. Позносили дітей всередину, мили гарячою водою, одягли в чисті сорочки (Ю. Яновський); Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Б. Грінченко); Здивувалися Федір і Марина як і справді почали їх мити, чесати, в нову одежу вбирати (Панас Мирний); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Що ти мене, як старця, у драному водиш (Словник Б. Грінченка); Облачили мене в сірячину ветхую, в постоли дранії,.. у путь супроводили (Я. Баш); Ув оксамит стареньку нарядили, У золотом гаптовані патинки (П. Куліш); У білій сорочці та ще і з манишкою дядя Гриша. Тільки що надів оце.. - радо усміхнений. - Оце так обрядила! Спасибі, Олянко! (А. Головко); [Світилки і свашки:] На нас сорочка з китайки. Нас мати виряджала, з скрині сорочку давала (І. Нечуй-Левицький); Пані її приодягла хороше, у городі пошили їй керсет і юпку, і черевики купили (Ганна Барвінок). - Пор. 1. надяга́ти.

ОДЯГА́ТИрозм. (забезпечувати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ[УДЯГА́ТИ]розм.,УБИРА́ТИ[ВБИРА́ТИ]розм.,ОДІВА́ТИрозм.,ЗОДЯГА́ТИрозм. - Док.: одягти́[одягну́ти], вдягну́ти[удягну́ти], вдягти́[удягти́], убра́ти[вбра́ти], оді́ти[зоді́ти], зодягти́[зодягну́ти]. У княжій дружині його одягали, годували, тут, на горі, він мав дах над головою (С. Скляренко); Він роздавав людям гроші, годував і вдягав нужденних, навіть зціляв від найтяжчих хвороб... Така була легенда про Котовського (Ю. Смолич); Защебече [соловейко] на калині - ніхто не минає. Чи багатий, кого доля, Як мати дитину, Убирає, доглядає, - Не мине калину (Т. Шевченко); Біленьке, маленьке увесь світ одіває (загадка); [Парубок:] Поберемося з тобою ія одіну, приберу тебе, як квіточку (С. Васильченко); Сиріт годує, зодягає, повністю утримує колгосп (В. Кучер).

ОДЯГА́ТИСЯу що і без додатка (покривати себе яким-небудь одягом), УБИРА́ТИСЯ[ВБИРА́ТИСЯ], ВДЯГА́ТИСЯ[УДЯГА́ТИСЯ], ОДЯГА́ТИ, ОДІВА́ТИСЯрозм.,ОДІВА́ТИрозм.,ЗОДЯГА́ТИСЯрозм.,РЯДИ́ТИСЯірон.,ОБЛАЧА́ТИСЯзаст.; НАРЯДЖА́ТИСЯ (в гарне, святкове вбрання), ОБРЯДЖА́ТИСЯрозм.;ВИРЯДЖА́ТИСЯ, РОЗРЯДЖА́ТИСЯрозм.,ВИЧЕПУ́РЮВАТИСЯрозм.,РОЗЧЕПУ́РЮВАТИСЯрозм. (надто гарно, пишно, чепурно); ПРИОДЯГА́ТИСЯрозм. (пристойно); ПРИБИРА́ТИСЯ (гарно й охайно). - Док.: одягти́ся[одягну́тися], убра́тися[вбра́тися], вдягтися[удягтися], вдягнутися[удягнутися], оді́тися, оді́ти, зодягти́ся[зодягну́тися], облачи́тися, наряди́тися, обряди́тися, ви́рядитися, розряди́тися, ви́чепуритися, розчепури́тися, ви́франтитися, прифранти́тися, прихаху́литисядіал.приодягти́ся[приодягну́тися], прибра́тися. Устав Артем. І зразу ж, щоб не так холодно було, вмився холодною водою, потім став одягатися (А. Головко); Убирайся, молодий козаче, - Завтра, завтра похід буде (пісня); Дівчина схоплюється і починає швидко вдягатись (О. Донченко); Почав [Дмитро] одягати кожушок (М. Стельмах); Маня.., судорожно тремтячи, складала свої речі та одівалася в дорогу (І. Франко); Не запалюючи світла, щоб не розбудити сім’ї, став [Оксен] зодягатися, глухо покашлюючи (Григорій Тютюнник); Платон Зубов зустрів військового суддю люб’язно, хоч і не потрудився облачитися як слід (С. Добровольський); І наряджається, і чепуриться [Оксана] щодня (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти вирядилась, як на май чи на Великодню неділю? - запитав (Є. Гуцало); - Роздягайся... Давай сюди пальто, циліндр. Вифрантився! Одразу й не впізнати (М. Олійник); Мій тесть мріяв і приодягтися, бо за час війни добре-таки обносився (Ю. Мокрієв); Аж ось іде в хату Кирило Тур, удаючи з себе такого веселого молодця, що ти б сказав - він на весілля прибравсь (П. Куліш). - Пор. 1. надяга́ти.