одягання 1 значення
-1-
іменник середнього роду
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | одяга́ння | |
| родовий | одяга́ння | |
| давальний | одяга́нню | |
| знахідний | одяга́ння | |
| орудний | одяга́нням | |
| місцевий | на/в одяга́нні, одяга́нню | |
| кличний | одяга́ння* |
Словник антонімів
| ОДЯГАТИ | РОЗДЯГАТИ |
| Натягати одяг на кого-н. | Знімати одяг з кого-н. |
| Одягати ~ роздягати дитину, людину, ляльку, чоловіка, хворого. Одягати в костюм, в плащ, в сорочку, у (все) нове, у (все) старе ~ роздягати костюм, плащ, сорочку; з (усього) нового, з (усього) старого. Без труднощів, відразу, із задоволенням, зразу, моментально, нашвидкуруч, повільно, спокійно, швидко одягати ~ роздягати. Бажати, прагнути, хотіти одягати кого-н. ~ роздягати кого-н. | |
| Зима одягає, а літо - роздягає (Народне прислів’я). Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх... Юля розуміла брутальність їхніх натяків і бачила, як вони роздягають її очима (Г. Тютюнник). | |
| Одягання ~роздягання, одягатися ~роздягатися, одягнений ~роздягнений Пор. ще: ГОЛИЙ ~ ОДЯГНЕНИЙ | |