-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив одко́лювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   одко́люймо
2 особа одко́люй одко́люйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа одко́люватиму одко́люватимемо, одко́люватимем
2 особа одко́люватимеш одко́люватимете
3 особа одко́люватиме одко́люватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа одко́люю одко́люємо, одко́люєм
2 особа одко́люєш одко́люєте
3 особа одко́лює одко́люють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
одко́люючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. одко́лював одко́лювали
жін. р. одко́лювала
сер. р. одко́лювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
одко́люваний
Безособова форма
одко́лювано
Дієприслівник
одко́лювавши

Словник фразеологізмів

встругну́ти (утну́ти, утя́ти) шту́ку, несхв. Зробити, вчинити що-небудь незвичне, несподіване, дивацьке. — Чув, яку штуку встругнув Кошик? Відмовився виконувати завдання редакції (П. Автомонов); Його несподівано звідтіль [з бурси] вигнали за те, що він раз утнув штуку в класі (І. Нечуй-Левицький); Валентин не міг всидіти на місці, його штовхав якийсь веселий біс утяти яку-небудь штуку (О. Гончар); // кому, з ким. Заподіяти кому-небудь якусь прикрість. [Дмитро:] Стійте, стійте! Дівчата йдуть! Постривайте ж, я їм за жданки штуку встругну! (Бере кочерги й рогачі й підпирає ними двері) (М. Старицький); Вона з недовірою подивилась на мене, потім оглянула стілець, — вона думала, що я хочу устругнути їй якусь штуку, — і не сідала (Л. Смілянський); — Невже він не помічає, що я повзу? А може, просто вичікує? Ну, я ж з ним зараз втну штуку! (П. Загребельний). встругну́ти (одколо́ти, одко́лювати) шту́чку. — Ой ви, ви! Прощайте! Та просіть на весілля! Чуєте? — крикнула Христина з порога: — Та це все, мабуть, ваші жарти! Це ви якусь штучку хочете зо мною встругнути? Еге? — питав з недовірністю Бичковський (І. Нечуй-Левицький); [Гавриїл:] Навпаки, мені знов хочеться піти до вівтаря — напевне, там їх благословеніє ще якусь штучку одколюють (І. Микитенко).