-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив одколо́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   одколі́мо, одколі́м
2 особа одколи́ одколі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа одколю́ одко́лемо, одко́лем
2 особа одко́леш одко́лете
3 особа одко́ле одко́лють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. одколо́в одколо́ли
жін.р. одколо́ла
сер.р. одколо́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
одко́лений, одко́лотий
Безособова форма
одко́лено, одко́лото
Дієприслівник
одколо́вши

Словник фразеологізмів

встругну́ти (утну́ти, утя́ти) шту́ку, несхв. Зробити, вчинити що-небудь незвичне, несподіване, дивацьке. — Чув, яку штуку встругнув Кошик? Відмовився виконувати завдання редакції (П. Автомонов); Його несподівано звідтіль [з бурси] вигнали за те, що він раз утнув штуку в класі (І. Нечуй-Левицький); Валентин не міг всидіти на місці, його штовхав якийсь веселий біс утяти яку-небудь штуку (О. Гончар); // кому, з ким. Заподіяти кому-небудь якусь прикрість. [Дмитро:] Стійте, стійте! Дівчата йдуть! Постривайте ж, я їм за жданки штуку встругну! (Бере кочерги й рогачі й підпирає ними двері) (М. Старицький); Вона з недовірою подивилась на мене, потім оглянула стілець, — вона думала, що я хочу устругнути їй якусь штуку, — і не сідала (Л. Смілянський); — Невже він не помічає, що я повзу? А може, просто вичікує? Ну, я ж з ним зараз втну штуку! (П. Загребельний). встругну́ти (одколо́ти, одко́лювати) шту́чку. — Ой ви, ви! Прощайте! Та просіть на весілля! Чуєте? — крикнула Христина з порога: — Та це все, мабуть, ваші жарти! Це ви якусь штучку хочете зо мною встругнути? Еге? — питав з недовірністю Бичковський (І. Нечуй-Левицький); [Гавриїл:] Навпаки, мені знов хочеться піти до вівтаря — напевне, там їх благословеніє ще якусь штучку одколюють (І. Микитенко).