оддячити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | оддя́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | оддя́чмо | |
| 2 особа | оддя́ч | оддя́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оддя́чу | оддя́чимо, оддя́чим |
| 2 особа | оддя́чиш | оддя́чите |
| 3 особа | оддя́чить | оддя́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | оддя́чив | оддя́чили |
| жін.р. | оддя́чила | |
| сер.р. | оддя́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| оддя́чивши | ||