-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив одва́жити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   одва́жмо
2 особа одва́ж одва́жте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа одва́жу одва́жимо, одва́жим
2 особа одва́жиш одва́жите
3 особа одва́жить одва́жать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. одва́жив одва́жили
жін.р. одва́жила
сер.р. одва́жило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
одва́жений
Безособова форма
одва́жено
Дієприслівник
одва́живши

Словник фразеологізмів

дава́ти (рідше наклада́ти, одва́жувати) / да́ти (рідше накла́сти, одва́жити) зда́чі кому і без додатка. Відповідати ударом на удар, образою на образу і т. ін. Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Ю. Яновський); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та тоді й наклав йому здачі (Л. Яновська); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї. Замість того, щоб одважити здачі, я пустився навтьоки (Ю. Яновський); // Грубо відповідати кому-небудь на питання або звертання. — Ви мене не проженете? — спитав він..— Ні, не проженемо: ми не вдалися в вас…— різко дала здачі Саня (І. Нечуй-Левицький).

одва́жити со́лі кому. Поставити когось у незручне становище, відповісти комусь уїдливо, грубо, зробити неприємність тощо. — Здається, Сомко налаяв Іванця свинею чи що? — Не свинею, а собакою.. — Га-га-га! — засміявся Черевань. — Одважив солі добре (П. Куліш).