-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив одаро́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   одаро́вуймо
2 особа одаро́вуй одаро́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа одаро́вуватиму одаро́вуватимемо, одаро́вуватимем
2 особа одаро́вуватимеш одаро́вуватимете
3 особа одаро́вуватиме одаро́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа одаро́вую одаро́вуємо, одаро́вуєм
2 особа одаро́вуєш одаро́вуєте
3 особа одаро́вує одаро́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
одаро́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. одаро́вував одаро́вували
жін. р. одаро́вувала
сер. р. одаро́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
одаро́вувавши

Словник синонімів

НАДІЛИ́ТИкого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.),УДІЛИ́ТИ[ВДІЛИ́ТИ]кому що,ДА́ТИкому що;НАГОРОДИ́ТИрозм. (перев. чимось небажаним, неприємним);ОБДАРУВА́ТИ[ОБДАРИ́ТИзаст.][ОДАРИ́ТИзаст.][ОДАРУВА́ТИзаст.] (чимось хорошим). - Недок.: наділя́ти, уділя́ти[вділя́ти], дава́ти, нагоро́джувати, обдаро́вувати[обдаря́ти][одаря́ти][одаро́вувати]. Одна людина не може багато [зробити], навіть коли природа наділила її щедрими дарами і добрими побажаннями (О. Довженко); Вміла мати брови дати.., Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Т. Шевченко); Всю дорогу мати нарікала на свою нещасливу долю, що з усіх боків ошукала її: спочатку нагородила чоловіком-невдахою, а потім підкинула оцього опришка, оцього неслухняного Миколу (Ю. Збанацький); Вередує запізніла весна. Наче розсердившись, що їй заважають обдарувати землю теплом (А. Хижняк). - Пор. II. 3. надава́ти.