-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив одари́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   одарі́мо, одарі́м
2 особа одари́ одарі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа одарю́ ода́римо, ода́рим
2 особа ода́риш ода́рите
3 особа ода́рить ода́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. одари́в одари́ли
жін.р. одари́ла
сер.р. одари́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ода́рений
Безособова форма
ода́рено
Дієприслівник
одари́вши

Словник синонімів

НАДІЛИ́ТИкого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.),УДІЛИ́ТИ[ВДІЛИ́ТИ]кому що,ДА́ТИкому що;НАГОРОДИ́ТИрозм. (перев. чимось небажаним, неприємним);ОБДАРУВА́ТИ[ОБДАРИ́ТИзаст.][ОДАРИ́ТИзаст.][ОДАРУВА́ТИзаст.] (чимось хорошим). - Недок.: наділя́ти, уділя́ти[вділя́ти], дава́ти, нагоро́джувати, обдаро́вувати[обдаря́ти][одаря́ти][одаро́вувати]. Одна людина не може багато [зробити], навіть коли природа наділила її щедрими дарами і добрими побажаннями (О. Довженко); Вміла мати брови дати.., Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Т. Шевченко); Всю дорогу мати нарікала на свою нещасливу долю, що з усіх боків ошукала її: спочатку нагородила чоловіком-невдахою, а потім підкинула оцього опришка, оцього неслухняного Миколу (Ю. Збанацький); Вередує запізніла весна. Наче розсердившись, що їй заважають обдарувати землю теплом (А. Хижняк). - Пор. II. 3. надава́ти.