ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИрідше,РАБУВА́ТИ діал.,ОБРАБО́ВУВАТИдіал.;РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИрозм.,РОЗБИВА́ТИрозм. (чинити розбій). - Док.: пограбува́ти, розграбува́ти, ограбува́тирозм.зграбува́тирідшезрабува́ти, обрабува́ти, розби́ти. Десятки невеличких банд Мишки Япончика розсипалися по місту.. і почали громити та грабувати крамниці, склади і гамазеї (Ю. Смолич); - Сердюки, значить, орудують.. Кооперацію розграбували (О. Гончар); [Олеся:] Нікого я не ограбувала (М. Кропивницький); - Хай Бог милує, щоби я гарбав та свавільничав!.. Я тільки своє забирав (О. Гончар); Нема хліба, нема солі, ще й холодно в хаті, Все забрали, зграбували (коломийка); - Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (В. Стефаник); Ви обікрали, обрабували мене, а я ще маю вам платити? (І. Франко); Данько почув, як прокидається в ньому лють до пришельців, що з’явились з-за моря розбійничати на його рідній землі (О. Гончар); - Душогубе.., гайдамачиш по степах з ножем за халявою (Ю. Яновський); Вдень у яру сидять [розбійники], а вночі на здобитки йдуть, людей розбивають. Переймуть, хто їде, та й пограбують, а то і вб’ють (Б. Грінченко). - Пор. кра́сти, 1. обікра́сти.

ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИпідсил.розм., ОГРАБУВА́ТИпідсил. розм., ОБЧИ́СТИТИпідсил. розм., ОБДЕ́РТИпідсил. розм., ОБІДРА́ТИпідсил. розм., ОБЛУПИ́ТИпідсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИпідсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИрозм., ОКРА́СТИпоет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ[ОГОЛИ́ТИ]розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ[ОЧУХРА́ТИ]розм., рідко. - Недок.: оббира́ти, обкрада́ти[обікрада́ти], грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти[ого́лювати][оголя́ти], обчу́хрувати[очу́хрувати]. Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ’яненко); - Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці?Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); - Хто ж вони, вуйку, скажи? - Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні [татари] та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх [панотчиків] обчистив [граючи в карти], то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, - Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав [Гвільєльміно], чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє [ченець].., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); [Петро:] Радий, що обчухрав людей!Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 1. обікра́сти.