ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДАрідше,ОГРА́ДАрідше,ГОРО́ЖАрідше,ХИСТдіал.;МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР’Я́[ВОР’Я]рідше (з жердин). Не обгорожуй себе огорожею, а приятелями (прислів’я); Перед ним [Ремо] майнули темні голови, повиті чадрами, що сьогодні дивились на нього з прощілин, загород, парканів (О. Досвітній); Працювала саме [Оксана], розставляла очеретяні загорожі для захисту сьогорічних саджанців (О. Гончар); Кум скочив мерщій з огороди і побіг до хати (Панас Мирний); А вже хто був [у Києві], то знає братство на Подолі, знає ту високу з дзиґарками дзвіницю, муровану кругом ограду (П. Куліш); Ржуть нетерпляче [коні], диханням огнистим повітря сповняють. Б’ють копитами в ворота і рвуться вперед за горожу (М. Зеров); Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки (Словник Б. Грінченка); На подвір’ї, огородженому низьким кам’яним муром, колоди лісу, розбитий грузовик (Л. Дмитерко); Споруджена близько чотирьох тисячоліть тому, Велика Китайська стіна (довжина 6250 кілометрів) захищала країну від нападів ворогів (з журналу); Якесь горе вже йде до неї, вже ніби заглядає у двір через вір’я (І. Нечуй-Левицький). - Пор. парка́н, тин.