-1-
іменник чоловічого роду
(полум’я; душевне піднесення - перен.; жар тіла; стрільба) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ого́нь  
родовий огню́  
давальний огню́, огне́ві  
знахідний ого́нь  
орудний огне́м  
місцевий на/в огні́, огню́  
кличний огню́*  

Словник синонімів

ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ’Я, ОГО́НЬрозм., ПО́ЛУМІННЯрідше,ЖЕ́ВРИВОрідше,ПЛО́МІНЬпоет., заст.,ПО́ЛУМІНЬ[ПО́ЛОМІНЬ]заст.,ЖИ́ЖАдит.,ОГЕ́НЬдіал.,ЖАРІ́ННЯдіал.Моряк так пильно дивиться на полум’я, мовби заворожений видивом вогню (О. Гончар); В печі палало полум’я й миготіло по білих стінах (І. Нечуй-Левицький); Онде зірка палає, мов пломінь (Леся Українка); Поступово тепло збільшується. Дрова охоплює полумінь (Ю. Яновський); Дитина хукає на жижу, Енею ж дур не вдивовижу, видав він різних мастаків (І. Котляревський); Ні, годі! Не буду гасити! Най бухає грішний огень! (І. Франко); Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? (Словник Б. Грінченка).

Словник фразеологізмів

як (мов, ні́би і т. ін.) вого́нь на суху́ соло́му, зі сл. ки́нутися, наки́нутися і т. ін. Дуже швидко, жадібно. Нимидора кинулась на жито з серпом, як огонь на суху солому (І. Нечуй-Левицький). мов ого́нь до сухо́ї соло́ми. А нас і впрохувати не тра [треба] було, ми взялись до напоїв та наїдків мов огонь до сухої соломи (Є. Гуцало).

вогне́м (огне́м, по́лум’ям) горі́ти. 1. Дуже червоніти (про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний [здатний] (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум’ям горить її лице (О. Гончар).

2. Мати високу температуру тіла, відчувати жар. Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар).

гра́тися (рідше гра́ти, ба́витися і т. ін.) з вогне́м, несхв. Поводитися необережно, займатися чимось небезпечним, не думаючи про наслідки; ризикувати. — Я прийшов попередити, щоб ви .. покинули гратися з вогнем, бо потім пізно буде! (М. Стельмах); — Ой, хлопче, хлопче,— довірливо каже Роман,— не грайся з вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш (О. Гончар); Він за ганебне діло взявся: з вогнем шпигун небесний грав (В. Сосюра); Пам’ять коротка у ворогів, грають з вогнем… (І. Цюпа); —Не грай, Оксано, з вогнем, бо ти, здається, й досі не знаєш, що таке життя (М. Стельмах); — Коли скажеш йому, щоб забув стежку до твого подвір’я? Бавишся, Марійко, з вогнем (А. Хорунжий). огне́м гра́ти. Почув, що Жука вже нема і не буде.— Таки здобувся свого… А й огнем же грав! — вимовив він, зітхнувши (Панас Мирний).

пройти́ [крізь] вого́нь і во́ду [і мі́дні тру́би]. Зазнати всіляких випробувань, виявитися дуже спритним, мужнім, витривалим. [Кость:] Страх не люблю отих “глибокорозумних”, надто спритних, що пройшли вогонь і воду (З. Мороз); Навіть він, Пушкарьов, що пройшов, як говориться, крізь вогонь, воду і мідні труби, не зміг би заробити собі на прожиток (Ф. Бурлака). ого́нь і во́ду пройти́. А візьміть ось Корнелюка, начальника нашого, спитайте, де тільки не буває чоловік. Огонь і воду пройшов! (М. Олійник).

о́чі горя́ть (пала́ють) чиї, у кого, рідше кому. 1. Чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття. Очі її дико палали, бліде обличчя було скривлене від болю (М. Коцюбинський). о́чі горя́ть огне́м. Біле лице її [Горпини] як крейда стало, очі горіли огнем, уста тремтіли (Панас Мирний).

2. чим і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.). Очі [Галі] горіли коханням, одрадою, вид осіяв, як сонячний ранок весняного дня (Панас Мирний); Борис зірвався з місця. Очі йому горіли, кулаки затискалися (Б. Лепкий).

-2-
іменник чоловічого роду
(вогнище; світло від освітлювальних приладів) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ого́нь  
родовий огню́  
давальний огню́, огне́ві  
знахідний ого́нь  
орудний огне́м  
місцевий на/в огні́, огню́  
кличний огню́*  

Словник синонімів

ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ’Я, ОГО́НЬрозм., ПО́ЛУМІННЯрідше,ЖЕ́ВРИВОрідше,ПЛО́МІНЬпоет., заст.,ПО́ЛУМІНЬ[ПО́ЛОМІНЬ]заст.,ЖИ́ЖАдит.,ОГЕ́НЬдіал.,ЖАРІ́ННЯдіал.Моряк так пильно дивиться на полум’я, мовби заворожений видивом вогню (О. Гончар); В печі палало полум’я й миготіло по білих стінах (І. Нечуй-Левицький); Онде зірка палає, мов пломінь (Леся Українка); Поступово тепло збільшується. Дрова охоплює полумінь (Ю. Яновський); Дитина хукає на жижу, Енею ж дур не вдивовижу, видав він різних мастаків (І. Котляревський); Ні, годі! Не буду гасити! Най бухає грішний огень! (І. Франко); Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? (Словник Б. Грінченка).

Словник фразеологізмів

як (мов, ні́би і т. ін.) вого́нь на суху́ соло́му, зі сл. ки́нутися, наки́нутися і т. ін. Дуже швидко, жадібно. Нимидора кинулась на жито з серпом, як огонь на суху солому (І. Нечуй-Левицький). мов ого́нь до сухо́ї соло́ми. А нас і впрохувати не тра [треба] було, ми взялись до напоїв та наїдків мов огонь до сухої соломи (Є. Гуцало).

вогне́м (огне́м, по́лум’ям) горі́ти. 1. Дуже червоніти (про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний [здатний] (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум’ям горить її лице (О. Гончар).

2. Мати високу температуру тіла, відчувати жар. Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар).

гра́тися (рідше гра́ти, ба́витися і т. ін.) з вогне́м, несхв. Поводитися необережно, займатися чимось небезпечним, не думаючи про наслідки; ризикувати. — Я прийшов попередити, щоб ви .. покинули гратися з вогнем, бо потім пізно буде! (М. Стельмах); — Ой, хлопче, хлопче,— довірливо каже Роман,— не грайся з вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш (О. Гончар); Він за ганебне діло взявся: з вогнем шпигун небесний грав (В. Сосюра); Пам’ять коротка у ворогів, грають з вогнем… (І. Цюпа); —Не грай, Оксано, з вогнем, бо ти, здається, й досі не знаєш, що таке життя (М. Стельмах); — Коли скажеш йому, щоб забув стежку до твого подвір’я? Бавишся, Марійко, з вогнем (А. Хорунжий). огне́м гра́ти. Почув, що Жука вже нема і не буде.— Таки здобувся свого… А й огнем же грав! — вимовив він, зітхнувши (Панас Мирний).

пройти́ [крізь] вого́нь і во́ду [і мі́дні тру́би]. Зазнати всіляких випробувань, виявитися дуже спритним, мужнім, витривалим. [Кость:] Страх не люблю отих “глибокорозумних”, надто спритних, що пройшли вогонь і воду (З. Мороз); Навіть він, Пушкарьов, що пройшов, як говориться, крізь вогонь, воду і мідні труби, не зміг би заробити собі на прожиток (Ф. Бурлака). ого́нь і во́ду пройти́. А візьміть ось Корнелюка, начальника нашого, спитайте, де тільки не буває чоловік. Огонь і воду пройшов! (М. Олійник).

о́чі горя́ть (пала́ють) чиї, у кого, рідше кому. 1. Чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття. Очі її дико палали, бліде обличчя було скривлене від болю (М. Коцюбинський). о́чі горя́ть огне́м. Біле лице її [Горпини] як крейда стало, очі горіли огнем, уста тремтіли (Панас Мирний).

2. чим і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.). Очі [Галі] горіли коханням, одрадою, вид осіяв, як сонячний ранок весняного дня (Панас Мирний); Борис зірвався з місця. Очі йому горіли, кулаки затискалися (Б. Лепкий).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ого́нь огні́
родовий огню́ огні́в
давальний огню́, огне́ві огня́м
знахідний ого́нь огні́
орудний огне́м огня́ми
місцевий на/в огні́, огню́ на/в огня́х
кличний огню́* огні́*

Словник синонімів

ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕрозм.,ОГО́НЬрозм.,ВО́ГНИСЬКОрозм.,ВА́ТРАдіал.,ВА́ТРИЩЕдіал.; КУ́РИВОрідше,КУ́РИЩЕдіал. (димне для обкурювання). На верболозах скакали рожеві відблиски багаття, що його розіклали косарі; від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання, чиясь тиха, впівголоса пісня (Григорій Тютюнник); Поруч з іншими покірно сів малий коло багаття і простяг, мов на молитві, до вогню ручки тоненькі (Леся Українка); Огонь не догорів, А тихо пригаса (М. Рильський); Розводили величезні вогниська з соломи та хмизу (Є. Кротевич); Розвели серед двору ватру і грілися, а деякі варили вечерю (Мирослав Ірчан); Бубни стихли в хаті на помості, Близь весільних ватрищ уночі Обірвали струни скрипачі! (А. Малишко); - Давай-но сядьмо, Силантію, он там біля залишеного козаками курища від комарів, бо кляте зілля заїдає зовсім (І. Ле).