ПРИГОЛО́МШУВАТИ (сильним ударом, звич. по голові, доводити до стану непритомності), ОГЛУ́ШУВАТИ[ОГЛУША́ТИ], ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ], ГЛУШИ́ТИрозм., ОШЕЛЕ́ШУВАТИрозм., ОГОЛО́МШУВАТИдіал. - Док.: приголо́мшити, оглуши́ти, приглуши́ти, ошеле́шити, оголо́мшити, заголо́мшитидіал.пришоло́митидіал.Уночі ми величенькою каменюкою трохи приголомшили вартового (І. Муратов); Сахно шарпнулася, удар у тім’я засліпив її і оглушив (Ю. Смолич); Вартового під дверима, що спробував зчинити тривогу, приглушили ударом (Д. Бедзик); Рибу глушать залізним шкворнем по голові (Л. Смілянський); - Буна дзіва! - сказав я йому і ошелешив прикладом по голові ... (О. Гончар).

ПРИГОЛО́МШУВАТИ (про чиїсь дії, слова, збіг обставин тощо - ставити когось у скрутне становище), ПРИБИВА́ТИрозм., ПРИШИБА́ТИрозм., ПРИВ’Я́ЛЮВАТИрозм., ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., ОГОЛО́МШУВАТИдіал. - Док.: приголо́мшити, приби́ти, пришиби́ти, пришибнути, прив’яли́ти, ошеле́шити, оголо́мшити. Раптовість удару так приголомшила ворога, що колона змішалася (Ю. Бедзик); Несподівана поява Матвія прибила його (Мирослав Ірчан); Не хочеться за діло взятись, наче не її руки, - ...так журба пришибла (Ганна Барвінок); Вона ніби чекала, щоб ошелешити його новою несподіванкою (Ю. Бедзик); Він міркував собі, що коли у Бенедя що злого на думці, то таке пряме питання оголомшить і змішає його (І. Франко).