-1-
прикметник
(вогняний) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний огня́ни́й огня́на́ огня́не́ огня́ні́
родовий огня́но́го огня́но́ї огня́но́го огня́ни́х
давальний огня́но́му огня́ні́й огня́но́му огня́ни́м
знахідний огня́ни́й огня́ну́ огня́не́ огня́ні́
орудний огня́ни́м огня́но́ю огня́ни́м огня́ни́ми
місцевий на/в огня́но́му, огня́ні́м на/в огня́ні́й на/в огня́но́му, огня́ні́м на/в огня́ни́х

Словник синонімів

ВОГНЕ́ННИЙ (який має в собі вогонь), ВОГНЕ́ВИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙ, ПОЛУМ’Я́НИЙ, ПОЛУМ’ЯНИ́СТИЙ, ПОЛУМЕНИ́СТИЙ, ОГНЕ́ВИЙрозм.,ОГНЯ́НИ́Йрозм.Бачить [Андрій], як палає панський палац, як небо лижуть вогненні язики (Д. Бедзик); Притухав ґніт, і на йому насилу тліла неначе синя вогнева горошина (І. Нечуй-Левицький); Верховий вогняний ураган дійшов до наваленого лісу і вщух (В. Гжицький); І знову він біля печі, де ллється вогнистий шквал (Я. Шпорта); Палало село. Шматки розірваних снарядами полум’яних стріх вибухали високо вгору (О. Довженко); Дрова тріскотять від того гарячого лизання, лопотять огняними іскорками, зливаються в одну хвилю огню (Панас Мирний).
ГАРЯ́ЧИЙ (який має високу температуру; сильно нагрітий), РОЗПЕ́ЧЕНИЙ, РОЗЖА́РЕНИЙ, ЖАГУ́ЧИЙ, ПА́ЛЕ́НИЙ, ВОГНЕ́ННИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙрозм., ОГНЕ́ННИЙрозм.,ОГНЯ́НИ́Йрозм.До гарячого каменю та ще й вогонь прикладе (прислів’я); Розпечене повітря пашіло жаром (М. Коцюбинський); Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече, що на розжарений пісок не можна ступнути босою ногою (А. Хижняк); Я стояв мовчазний коло печі, гартував жагучу білу сталь (М. Рудь); Ніяке дерево не витримує в цім безводнім солончаковім краю, на палених вітрах (О. Гончар); Подушка була гаряча, як полум’я, і немилосердно палила й без того вогненні Костеві щоки (О. Донченко); Навіть коли ти [Сонце] палиш - охоче вливаю в себе вогняний напій (М. Коцюбинський); Конвульсійно ковтаю ту вогнисту картоплю, обпікаюсь і не можу наїстися (Ю. Збанацький).