-1-
іменник чоловічого роду
(вогонь) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний оге́нь огні́
родовий огню́ огні́в
давальний огню́, огне́ві огня́м
знахідний оге́нь огні́
орудний огне́м огня́ми
місцевий на/в огні́, огню́ на/в огня́х
кличний огню́* огні́*

Словник синонімів

ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ’Я, ОГО́НЬрозм., ПО́ЛУМІННЯрідше,ЖЕ́ВРИВОрідше,ПЛО́МІНЬпоет., заст.,ПО́ЛУМІНЬ[ПО́ЛОМІНЬ]заст.,ЖИ́ЖАдит.,ОГЕ́НЬдіал.,ЖАРІ́ННЯдіал.Моряк так пильно дивиться на полум’я, мовби заворожений видивом вогню (О. Гончар); В печі палало полум’я й миготіло по білих стінах (І. Нечуй-Левицький); Онде зірка палає, мов пломінь (Леся Українка); Поступово тепло збільшується. Дрова охоплює полумінь (Ю. Яновський); Дитина хукає на жижу, Енею ж дур не вдивовижу, видав він різних мастаків (І. Котляревський); Ні, годі! Не буду гасити! Най бухає грішний огень! (І. Франко); Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? (Словник Б. Грінченка).