-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обґрунто́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обґрунто́вуймо
2 особа обґрунто́вуй обґрунто́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обґрунто́вуватиму обґрунто́вуватимемо, обґрунто́вуватимем
2 особа обґрунто́вуватимеш обґрунто́вуватимете
3 особа обґрунто́вуватиме обґрунто́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обґрунто́вую обґрунто́вуємо, обґрунто́вуєм
2 особа обґрунто́вуєш обґрунто́вуєте
3 особа обґрунто́вує обґрунто́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обґрунто́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обґрунто́вував обґрунто́вували
жін. р. обґрунто́вувала
сер. р. обґрунто́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обґрунто́вуваний
Безособова форма
обґрунто́вувано
Дієприслівник
обґрунто́вувавши

Словник синонімів

ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ[ВМОТИВО́ВУВАТИ], ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИкнижн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИдіал.;ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИрозм. (надавати вірогідності чомусь); ДОКУМЕНТУВА́ТИ (користуючись документами); ПОБИВА́ТИ (наводячи неспростовні докази). - Док.: довести́, доказа́ти, обґрунтува́ти, умотивува́ти[вмотивува́ти], показа́ти, аргументува́ти, присві́дчити, обста́вити, підпе́рти, документува́ти, поби́ти. - Усе життя я доводив собі та іншим, які мене, правда, не розуміли, що світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів (Ю. Андрухович); - У Власівці дощу не було! Це ти брешеш. - Як же так не було? - доказували йому. - Я сам тільки що звідти приїхав, ще й одежа не встигла висохнути (Григорій Тютюнник); Він добре обґрунтував свою пропозицію (М. Трублаїні); Критик не говорив тобі нічого більше, не мотивував свойого суду (І. Франко); Факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці. Треба було якось мудро обставити, умотивувати цей факт (А. Головко); Сьогоднішня стаття в американському журналі показала йому на ввесь обсяг небезпеку, на яку він у коханні наразився (В. Підмогильний); Треба виступати з готовим, цілком виробленим планом, аби могти відповісти на кожне питання, аби аргументувати моцно й переконуюче (Г. Хоткевич); Присвідчиш ти мені, що мене любиш, Запевне тим серцем нігди не зблудиш (пісня); Садівник, щоб підперти свої слова якимось доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: - Оце читав? Ні! (Д. Бедзик); Наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про "відмирання народної творчості". Та жива дійсність побиває їх (М. Рильський). - Пор. 1. перекона́ти.