-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | обґрунто́вувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | обґрунто́вуймо |
2 особа | обґрунто́вуй | обґрунто́вуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | обґрунто́вуватиму | обґрунто́вуватимемо, обґрунто́вуватимем |
2 особа | обґрунто́вуватимеш | обґрунто́вуватимете |
3 особа | обґрунто́вуватиме | обґрунто́вуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | обґрунто́вую | обґрунто́вуємо, обґрунто́вуєм |
2 особа | обґрунто́вуєш | обґрунто́вуєте |
3 особа | обґрунто́вує | обґрунто́вують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
обґрунто́вуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | обґрунто́вував | обґрунто́вували |
жін. р. | обґрунто́вувала |
сер. р. | обґрунто́вувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
обґрунто́вуваний |
Безособова форма |
обґрунто́вувано |
Дієприслівник |
обґрунто́вувавши |
Словник синонімів
ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ [ВМОТИВО́ВУВАТИ], ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм. (надавати вірогідності чомусь); ДОКУМЕНТУВА́ТИ (користуючись документами); ПОБИВА́ТИ (наводячи неспростовні докази). - Док.: довести́, доказа́ти, обґрунтува́ти, умотивува́ти [вмотивува́ти], показа́ти, аргументува́ти, присві́дчити, обста́вити, підпе́рти, документува́ти, поби́ти. - Усе життя я доводив собі та іншим, які мене, правда, не розуміли, що світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів (Ю. Андрухович); - У Власівці дощу не було! Це ти брешеш. - Як же так не було? - доказували йому. - Я сам тільки що звідти приїхав, ще й одежа не встигла висохнути (Григорій Тютюнник); Він добре обґрунтував свою пропозицію (М. Трублаїні); Критик не говорив тобі нічого більше, не мотивував свойого суду (І. Франко); Факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці. Треба було якось мудро обставити, умотивувати цей факт (А. Головко); Сьогоднішня стаття в американському журналі показала йому на ввесь обсяг небезпеку, на яку він у коханні наразився (В. Підмогильний); Треба виступати з готовим, цілком виробленим планом, аби могти відповісти на кожне питання, аби аргументувати моцно й переконуюче (Г. Хоткевич); Присвідчиш ти мені, що мене любиш, Запевне тим серцем нігди не зблудиш (пісня); Садівник, щоб підперти свої слова якимось доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: - Оце читав? Ні! (Д. Бедзик); Наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про "відмирання народної творчості". Та жива дійсність побиває їх (М. Рильський). - Пор. 1. перекона́ти.