ОБІЦЯ́НКА (добровільно дане зобов’язання зробити що-небудь), СЛО́ВО, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІЩА́ННЯзаст. розм., ПРИРЕ́ЧЕННЯдіал.; ОБІ́Ткнижн., ЗАВІ́Трідше, ОБРІ́Кзаст. (перев. урочиста, релігійного характеру); ЗАРІ́К[ЗАРО́К]розм. (перев. обіцянка не робити чого-небудь). Людина щира й пряма, Матвеєв ненавидів безпідставні обіцянки й удавані розради (З. Тулуб); - Чи слова свого давнього не забули? - допитуються і Сердюк, і Сердючиха. - Ми не пани, слова свого не ламаємо (М. Стельмах); Обітницями не радуйся (прислів’я); Схвильований і радісний, ..він.. складав урочисто обіщання товариству на вірність (С. Васильченко); Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові (І. Франко); [Лесь:] Ми справимо весілля. [Марилька:] Вже пізно, Лесю Юровичу, пізно. Бо я дала монашества обіт (Л. Забашта); - От що, - сказав він мнучись, - не забувай свого завіту: мене не стане - помолитися за мене! (Панас Мирний); - Благословить тебе Господь! - рече тоді чернець. - Якби ти хотів, ти міг би блудувати з більшою свободою, ніж ми і тії, що оброком обреклися (переклад М. Лукаша); Він тепер постився і дав зарік мовчати (М. Коцюбинський). - Пор. прися́га.

ПРИСЯ́ГА (урочиста, перев. офіційна, обіцянка додержувати якихось зобов’язань, вірності комусь, чомусь), ПРИСЯГА́ННЯ, КЛЯ́ТВА, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІ́Тзаст., КЛЯТЬБАзаст., ЗАКЛЯ́ТТЯзаст.; БОЖБАзаст. (іменем Бога). - Хіба ви не склали там, на кораблі, присяги на рабство? - спитав князь. - Я склав присягу, але то була присяга під канчуком! - скрикнув Олізар (Вал. Шевчук); Не вперше Дмитро висліджує Марічку, але вона.. на всі присягання має тільки одну й ту саму відповідь: "Іди своєю дорогою, а мені дай спокій" (Ірина Вільде); Вічна клятва: в радості і в горі Йти нам опліч, вольності сини (М. Рильський); Зложили всі обітницю врочисту ховати таємницю до загину (Леся Українка); [Маруся:] Я обіт давала перед Богом, і треба держатись того обіту (Панас Мирний); Він забув на той час і про клятьбу перед недужою матір’ю й перед Петром Могилою, забув, що він став одступником і зрадником України (І. Нечуй-Левицький); Ніякі слова, ніякі докори, ані любовні закляття не були в силі зворушити його так сильно й глибоко, як ці сльози улюбленої жінки (І. Франко). - Пор. обіця́нка.