-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив обісмі́люватися, обісмі́люватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обісмі́люймося, обісмі́люймось
2 особа обісмі́люйся, обісмі́люйсь обісмі́люйтеся, обісмі́люйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обісмі́люватимуся, обісмі́люватимусь обісмі́люватимемося, обісмі́люватимемось, обісмі́люватимемся
2 особа обісмі́люватимешся обісмі́люватиметеся, обісмі́люватиметесь
3 особа обісмі́люватиметься обісмі́люватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обісмі́лююся, обісмі́лююсь обісмі́люємося, обісмі́люємось, обісмі́люємся
2 особа обісмі́люєшся обісмі́люєтеся, обісмі́люєтесь
3 особа обісмі́люється обісмі́люються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обісмі́люючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обісмі́лювався, обісмі́лювавсь обісмі́лювалися, обісмі́лювались
жін. р. обісмі́лювалася, обісмі́лювалась
сер. р. обісмі́лювалося, обісмі́лювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обісмі́лювавшись

Словник синонімів

НАВА́ЖИТИСЯз інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯз інфін. і на що,РІШИ́ТИСЯз інфін. і на що, розм.,ПЕРЕМОГТИ́СЯперев. без додатка, розм.,ПОВА́ЖИТИСЯз інфін., розм.;ВІДВА́ЖИТИСЯз інфін. і на що,НАСМІ́ЛИТИСЯз інфін.,ПОСМІ́ТИз інфін.,ОСМІ́ЛИТИСЯз інфін. і рідше - на що,РИЗИКНУ́ТИ[РИСКНУ́ТИрідше]з інфін.,НАСМІ́ТИ з інфін.,розм.,ДЕРЗНУ́ТИ з інфін. і на що, уроч.,ОБІСМІ́ЛИТИСЯперев. без додатка, розм. рідше (знайти в собі сміливість на якийсь учинок). - Недок.: нава́жуватися, зва́жуватися, ріша́тися, перемага́тися, ва́житисязвичайно з н е відва́жуватися, насмі́люватися, смі́ти, осмі́люватися[осміля́тися], ризикува́ти[рискува́ти], дерза́ти, обісмі́люватися. Ніхто не наважився запитати в гостя, чого він такий невеселий (О. Десняк); Ротний кравець довго вагався, доки.. зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги (О. Гончар); Грицько стояв з грудкою, не рішаючись кинути (Панас Мирний); Часом шептала "сину!" і зараз боязко мовкла та оглядалась, чи не почув... Нарешті перемоглася. - Сину!.. (М. Коцюбинський); - Не гадаю, щоб хто поважився зачепити дівчину, пов’язану хустиною Володимира (Юліан Опільський); Він хотів відразу й одружитись тут же, у Кривчику, але Марина не відважилась (Л. Дмитерко); Шляхтянки на велику силу ледве насмілювались обзиватись словом до княгині на її усякі запитання (І. Нечуй-Левицький); Як він посмів сюди прийти, та ще й не сам.. (Є. Гуцало); Тепер рідко хто осмілиться заперечити цю істину (М. Рудь); А сто карбованців - гроші немалі. Не всякий може рискнути (А. Шиян); [Єфрем:] Кому признатись, з ким порадитись?.. Батькові не насмів... (М. Кропивницький).