-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обірва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обірві́мо, обірві́м
2 особа обірви́ обірві́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обірву́ обірвемо́, обірве́м
2 особа обірве́ш обірвете́
3 особа обірве́ обірву́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обірва́в обірва́ли
жін.р. обірва́ла
сер.р. обірва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обі́рваний
Безособова форма
обі́рвано
Дієприслівник
обірва́вши

Словник синонімів

ЗБИРА́ТИ (урожай), ЗНІМА́ТИ, ПРИБИРА́ТИрозм.; ОБРИВА́ТИ, ОББИРА́ТИ (плоди, ягоди); БРА́ТИ (гриби, ягоди тощо). - Док.: зібра́ти, зня́ти, прибра́ти, обірва́ти, обібра́ти. Цей виїзд був особливий: їхали [хлоп’ята] збирати черешню! (О. Гончар); Яблуні в саду.. Жінки знімають урожай (А. Головко); Прийшла осінь.., хліб прибрали, звозили (Панас Мирний); Терен обриває [дівчина] (Я. Щоголів); Оббирають [дівчата] запашні терпкі кетяги [хмелю] (В. Кучер); Хлопці цілими зграями приходили сюди з села, влітку - купатися, брати гриби та ягоди (С. Васильченко).
ОБРИВА́ТИ (зривати кругом, одне за одним по поверхні - про листя, гілля і т. ін.), ОБЧУ́ХРУВАТИ, ОБША́РПУВАТИ, ЧУХРА́ТИ, ШМО́РГАТИрозм., ОБШМО́РГУВАТИрозм.,ОБШУГУВАТИдіал.,ОБЧІ́МХУВАТИ діал.; ОБСКУ́БУВАТИ[ОБСКУБА́ТИ] (зривати щипками). - Док.: обірва́ти, обчухра́ти, обша́рпати, обшмо́ргати, шморгну́ти, шморгону́ти, обшуга́ти, обчімха́ти, обскубти́. Молодиця.. почала було обривати запашний цвіт [липи], та спинилася (А. Шиян); Старанно обчухрав [Терешко] дрібне гілля та висхле листя (Г. Епік); І кожен, вловивши гілку над собою, обшарпував затиснутою жменею листя її осіннє холодне (П. Тичина); - Він з дядьком Мусієм залишився в лісі. Гілля чухрають (А. Головко); Вирощують саджанці без пагонів потовщення, їх обшморгують у період утворення розетки листів (з журналу); Найдуть на тебе буйнії вітри.., Листя обшугають (Словник Б. Грінченка); Вона листя обчімхує, аж їй шкіра з долонів позлазила (І. Франко); Вона.. обскубувала зів’ялі листочки (Ірина Вільде).
ОСА́ДЖУВАТИ (змушувати кого-небудь замовкнути, утриматися від якихось дій, вчинків, роблячи зауваження, докоряючи), ОСМИ́КУВАТИ[ОБСМИ́КУВАТИ], ОСІКА́ТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИрідше; ОБРИВА́ТИрозм.,ОБРІЗА́ТИрозм., ОБРІ́ЗУВАТИрозм. (перев. про розмову). - Док.: осади́ти, осмикну́ти[обсмикну́ти], осікти́, присади́ти, обірва́ти, обрі́зати. Своїм владним тоном він, здається, таки осадив цю нахабу (О. Гончар); - Не лізь поперед батька в пекло, - осмикували чоловіка (М. Стельмах); - Прохаю не втручатися більше в мої справи, - осікла вона мене (Л. Яновська); "Королівна", не дослухавши моїх слів, зразу присадила мене (С. Васильченко); - Годі, Вікторе! Дурниці плетеш.. - сердито обриває його Маринка (В. Речмедін).
ПРИПИНЯ́ТИщо, з інфін. (якусь роботу, діяльність тощо), ПЕРЕСТАВА́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИДАТИ, ПОЛИША́ТИ, ОБЛИША́ТИ, ЗАЛИША́ТИ, ЛИША́ТИрідко,ЗГОРТА́ТИ[ЗГО́РТУВАТИ], ЗАКИДА́ТИрозм.,ПРИОСТАВА́ТИдіал.;ОБРИВА́ТИ (раптово). - Док.: припини́ти, переста́ти, поки́нути, ки́нути, полиши́ти, обли́шити, залиши́ти, згорну́ти, заки́нути, приостати, обірва́ти. Він припиняє творчу роботу і починає зводити власну майстерню (І. Волошин); - Еге, чого ж то вже спочивати? - здивувався Микола, не перестаючи махати ціпом (Грицько Григоренко); Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидає співати (Марко Вовчок); - Кидай, Нимидоро, прясти. Йди сядь коло мене (І. Нечуй-Левицький); Він доносив князеві, що полишає службу через те, що літа й здоров’я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка); Мати почала обніматись та цілуватись з жінкою, а Роман облишив на хвилину роботу, зацікавлено розглядаючи незнайому (Ю. Збанацький); При кождій нагоді, на кождій громадській раді він не залишав доказувати користь і потреби такої дороги (І. Франко); Блажен, хто міг лишити рано Бенкети юності, до дна Її не випивши вина (переклад М. Рильського).
РВА́ТИ (порушуючи цілісність чогось, різким рухом розділяти його на частини), РОЗРИВА́ТИ, РОЗДИРА́ТИ, ДЕ́РТИ[ДРА́ТИ], РОЗПАНА́ХУВАТИрозм., ПАНА́ХАТИрозм.; ШМАТУВА́ТИ, РОЗШМАТО́ВУВАТИ, ШМАТКУВА́ТИрозм., ШАБАТУВА́ТИдіал. (на шматки); РОЗША́РПУВАТИ, ША́РПАТИ (різко смикаючи); ОБРИВА́ТИ (сильно натягуючи, шарпаючи); РОЗТЕ́РЗУВАТИ (із силою розділяючи на шматки). - Док.: порва́ти, розірва́ти, розде́рти, розідра́ти, поде́рти[подра́ти], розпана́хати, пошматува́ти, розшматува́ти, пошматкува́ти, розша́рпати, обірва́ти, розтерза́ти. Вона поралась, рвала корж і кидала галушки в юшку (І. Нечуй-Левицький); З’явився Шовкун і, опустившись перед Сіверцевим на одне коліно, став швидко розривати бинт (О. Гончар); Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Т. Шевченко); Як везли, вона все дерла Подарунки царські (П. Куліш); [Роман:] Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав (І. Карпенко-Карий); Тільки й роботи буде в нього, що роздратовано шматувати папір (Ю. Шовкопляс); Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (І. Нечуй-Левицький); І кинувся [лев] межи стадо, Телицю вбиває; Пазурями шабатує, Шкуру іздирає (С. Руданський); Всі злетілись, наче галич, наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Леся Українка); Злі вітрюгани шарпають, рвуть цупке обмерзле гілля (І. Цюпа); - В мене коні через клятих ґедзів упряж обривають (М. Стельмах).
РВА́ТИ (відокремлювати, відділяючи від стебла, кореня), ЗРИВА́ТИ, ОБРИВА́ТИ (кругом, звідусіль, одне за одним); ОБНО́СИТИрозм. (плоди, овочі тощо - беручи без дозволу у великій кількості); ЗНІМА́ТИ (плоди, овочі після достигання); ЗБИРА́ТИ (гриби, ягоди); ЩИПА́ТИ (захоплюючи пальцями). - Док.: зірва́ти, обірва́ти, обнести, зня́ти, зібра́ти, щипну́ти. Одарочка, не знаходячи Івася, почала рвати квіточки (Панас Мирний); Я машинально зриваю цвіт яблуні і прикладаю холодну од роси квітку до лиця (М. Коцюбинський); Молодиця підійшла до зваленої липи, почала було обривати запашний цвіт, та й спинилася (А. Шиян); Чоловіку в чоловіка красти.. не годиться... хіба там овощ усяку, садки - то щоліта обносять, та більше хлопці (Грицько Григоренко); Увечері знімуть [люди] найстигліші яблука і понесуть на вечерю (О. Іваненко); Нагнувшись, нишпорила під деревом жінка.. Збирала гриби (О. Досвітній); Щипала [Тетяна] на обніжку блакитно-огневі черевички, вибирала з них найкращі й механічно тулила в букетики (С. Васильченко).

Словник фразеологізмів

обірва́ти життя́ чиє. Призвести до смерті, до загибелі; згубити, убити когось. Фашистська бомба в перший день віроломного нападу гітлерівської Німеччини.. — 22 червня 1941 року — обірвала життя письменника-патріота [С. Тудора] (Іст. укр. літ.); Невблаганна смерть обірвала життя майстра. Але продовжують жити його твори (З газети); Тяжка хвороба обірвала життя людини. І все (З журналу).

обрива́ти / обірва́ти з пупови́ною що. Рішуче, безповоротно відмовлятися від чогось, припиняти щось, поривати з чимось. Невже він такий боягуз, невже його душа із лопуцька? Ні, сьогодні ж треба обривати все з пуповиною (М. Стельмах).

обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки. 1. кому і без додатка. Переобтяжувати, дуже стомлювати кого-небудь (про фізичну працю або важку ношу). За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана (П. Грабовський); Дівчатка зовсім обірвали їй руки, вона стомилась, її ноги стали важкі (Ю. Збанацький).

2. Виконувати важку фізичну роботу, носити важке; дуже стомлюватися від фізичної праці або важкої ноші; надриватися. Ще нерідко наші жінки обривають руки на важких, нежіночих роботах (З газети); — Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Панас Мирний).