ВИПРАВДО́ВУВАТИСЯ (доводити свою правоту, невинність), ВИПРА́ВДУВАТИСЯ, ОПРАВДО́ВУВАТИСЯ, ОПРА́ВДУВАТИСЯ, ВИПРАВЛЯ́ТИСЯрідше, ОБІЛЯ́ТИСЯрозм. рідко,ОПРАВЛЯ́ТИСЯзаст., ПРАВДИ́ТИСЯдіал. - Док.: ви́правдатися, оправда́тися, ви́правитися, обіли́тися. Зовсім незначне запізнення поклало тінь на його дисциплінованість.. Виправдовуватися було і незручно, та й не бажалося (І. Ле); Він щось говорив, виправдувався, та Юля не слухала (О. Донченко); - Я, пане суддя, вже дванадцять років з Аляски і знаю, що обвинувачені мають право оправдуватись на суді (Мирослав Ірчан); Він.. двічі не прийшов, а казав, що прийде. Потім виправлявсь, що йому було ніколи (Б. Грінченко); Якщо часом ті слова дійдуть до багатиря, що гроші позичав, то Захар зуміє й перед ним обілитись (Грицько Григоренко); Перед совістю станеш своєю Оправлятись.., Як провинник дрібний перед суддею (П. Грабовський); Галя щось таке казала, видно, правдилася перед матір’ю (Панас Мирний).