-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обійти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обійді́мо, обійді́м
2 особа обійди́ обійді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обійду́ обі́йдемо, обі́йдем
2 особа обі́йдеш обі́йдете
3 особа обі́йде обі́йдуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обійшо́в обійшли́
жін.р. обійшла́
сер.р. обійшло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обі́йдений
Безособова форма
обі́йдено
Дієприслівник
обійшо́вши

Словник синонімів

НЕ́ХТУВАТИчим (не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на що-небудь, не брати до уваги чогось), ІГНОРУВА́ТИщо, ЗНЕВАЖА́ТИщо, підсил.,ПОГО́РДЖУВАТИ[ПОГОРДЖА́ТИрідше]підсил. розм.;ЛЕГКОВА́ЖИТИщо, чим (легковажно ставитися до чогось); ОБХО́ДИТИщо, ОБМИНА́ТИщо, ПЕРЕСТУПА́ТИщо, через що, підсил. (не враховувати чого-небудь, відмовлятися від чогось). - Док.: зне́хтувати, зігнорува́ти, знева́жити, погорди́ти, погордува́ти, злегкова́жити, обійти́, обмину́ти, переступи́ти. Дід Галактіон хоч і не рибалка, але його порадою в цій галузі не можна нехтувати (О. Донченко); [Смола:] Громадська робота вища за шкурні інтереси. Ігнорувати її нікому не дозволяється (І. Микитенко); Зневаживши пересуди сусідок, вона щиро віддала свою руку цьому гарячому, бурхливому старшині (О. Гончар); Прийміть сердечну подяку за те, що ви не погордили запросинами молодих, невідомих і нічим не заслужених людей (І. Франко); Це не означає, що я злегковажив вашими порадами-думками (Я. Качура); - Просимо зайти прочитати листа.. Треба ж нам перевірити, чия тут правда. Листи трудящих обходити не можна (Я. Гримайло); - Ти забуваєш про дисципліну.. Ти.. не смієш переступати своїх обов’язків (О. Гуреїв).
ОБДІЛИ́ТИ (зовсім не дати чого-небудь при розподілі), ОБМИНУ́ТИ, ОБІЙТИ́, ПРОМИНУ́ТИ. - Недок.: обділя́ти, обмина́ти, обхо́дити, промина́ти. Поважні, урочисті ходили по межах: міряли. Урочисті й поважні - трудна робота, бо земля різна є. Є добра, є - ніщо. А треба ж "по-праведному", щоб же нікого не обидити, не обділити (А. Головко); Вона своїх дітей жалувала, давала їм гостинці, а мене все обминала (І. Нечуй-Левицький); Він знав, що на стойбище привезли спирт, а чомусь не дають. Отже, боявся, щоб не обійшли його при дільбі (В. Гжицький); Казбек полковник роздає, Й мене не проминає (С. Воскрекасенко). - Пор. недода́ти.
ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ[ОДУРИ́ТИ], ОШУКА́ТИрозм., ПІДДУРИ́ТИрозм., ОБМАНИ́ТИрозм.,ПІДМАНУ́ТИрозм.,ПІДМАНИ́ТИрозм.,НАДУРИ́ТИрозм.,ПРОВЕСТИ́розм.,ОБВЕСТИ́розм.,ОБІЙТИ́розм.,ОБМОТА́ТИрозм.,ОБКРУТИ́ТИ[ОКРУТИ́ТИ]розм., ОБПЛЕСТИ́[ОПЛЕСТИ́]розм., ОБПЛУ́ТАТИ[ОПЛУ́ТАТИ]розм.,ОБМОРО́ЧИТИрозм.,ЗАМОРО́ЧИТИрозм.,ОБСКАКА́ТИрозм.,КУПИ́ТИрозм.,ОМАНИ́ТИрідше,ОСТУПА́ЧИТИрозм. рідше, ЗМИ́ЛИТИрозм. рідше,ОБТУМАНИТИ[ОТУМА́НИТИ]діал. - Недок.: обма́нювати, обду́рювати[оду́рювати], дури́ти, ошу́кувати, підду́рювати, підма́нювати, прово́дити, обво́дити, обмо́тувати, обкру́чувати[окру́чувати], обпліта́ти[опліта́ти], обплу́тувати[оплу́тувати], моро́чити, обморо́чувати, заморо́чувати, обска́кувати, купува́ти, ома́нювати, зми́лювати, отума́нювати. Обманути Дмитра було важко. Він одразу збагнув усе (В. Козаченко); - ..Я пройшов огні і води.. Мене обдурити тяжко (Ю. Яновський); Як не конспіруються офіцери розвідвідділу фронту, але солдатів їм не ошукати (П. Автомонов); Говорили, що вона якось піддурила і приманила його до себе (І. Франко); То й не жінка, як сім раз на день не обманить чоловіка (приказка); Ти ж мене підманула, Ти ж мене підвела, Ти ж мене, молодого, З ума-розуму звела (пісня); Навідала півника лисиця та й надумала його підманити (казка); - Отак-то ти нас обвів, дядьку? - обізвався до його Лушня (Панас Мирний); Остап гадав, звісно, що Василя,.. "мужика необразованого" легко обійти на суді можна (А. Тесленко); Язиком своїм обмотає [Домніка] кождого (О. Кобилянська); - Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, - з жалем промовив Михайло. - Обкрутять тебе, ідоли (П. Колесник); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан (К. Гордієнко); - Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (І. Цюпа); Як виріс [Іван] та одбув "солдатчину", вернувся додому, добре грамотний, та всю громаду оплів - зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); [Степанида:] Якби не Василь, то обморочили тебе (М. Кропивницький); - Я зо всього викручусь,іще й їх оступачу, - он як, бабусю! (Марко Вовчок); Волам теж кращої паші давали, бо чумаки дуже худобу жаліли; як яке свято, так і воли святкували. Але зате де треба, то він не змилить, на землі й на воді він був лицар (збірник "Народні оповідання"). - Пор. бреха́ти.
ОБІЙТИ́ (пройти навколо кого-, чого-небудь), ОБІГНУ́ТИ, ОКРУЖЛЯ́ТИдіал. - Недок.: обхо́дити, обгина́ти, окружля́ти. Ми обійшли кругом верх Шевченкової гори (І. Нечуй-Левицький); - Де це я, думаю? Чи знову не в Чолбасах опинивсь, земну кулю з старою обігнув! (О. Гончар); Вона ще пленталась довкола хати... окружляла її, й звертала, й... раз у раз обтирала сльози (О. Кобилянська).
ОТОЧИ́ТИ (розташуватися навколо кого-, чого-небудь, щоб захопити когось, щось, напасти на кого-, що-небудь), ОБЛОЖИ́ТИ, ОБІЙТИ́, ОХОПИ́ТИ[ОБХОПИ́ТИ], БЛОКУВА́ТИ, СТИ́СНУТИ, ОБГОРНУ́ТИ[ОГОРНУ́ТИ], ОБЛЯГТИ́, ОБСТУПИ́ТИ[ОСТУПИ́ТИ]розм., ОБСНУВА́ТИрозм., ОПА́СТИ[ОБПА́СТИ]рідше, ОБСАДИ́ТИдіал.; ОБСКАКА́ТИрозм. (верхи); ОБСКО́ЧИТИрозм. (несподівано, швидко). - Недок.: ото́чувати, оточа́тирідшеобхо́дити, охо́плювати[обхо́плювати], блокува́ти, стиска́ти, сти́скувати, обгорта́ти[огорта́ти], обляга́ти, обступа́ти[оступа́ти], обсновувати, опада́ти[обпада́ти], обса́джувати, обска́кувати. Біля дунайського гирла галери наздогнали козаків, але козаки самі оточили султанський флот, розбили його (З. Тулуб); Він [Богдан Хмельницький] розбив ущент польське військо під Жовтими Водами й Корсунем, а потім, після кількох битв, завдав йому нищівної поразки під Пилявцями і обложив Львів і Замостя (О. Довженко); Маневр той показував ясно, що монголи хотіли зі всіх боків обійти.. дім відразу (І. Франко); Вже й не тікають від Данила татари, а крилом його обхоплюють (А. Хижняк); Хмельницький почав стягувати війська до Києва, щоб блокувати тут литовську армію (з науково-популярної літератури); Загальновійськові з’єднання при хорошому сприянні артилерії та авіації завдавали ударів, щоб розгромити угруповання ворога і поступово стискали його (з газети); Кривоносові козаки обгорнули місто (І. Нечуй-Левицький); Але тут, за горбом, у селі, Ціла зграя турецька була, З трьох боків наш загін облягла (П. Воронько); Як та хмара, гайдамаки Умань обступили (Т. Шевченко); [Економ:] У ліс його [У. Кармелюка] не пустять, село теж москалі обснували, по шляхах - сторожа (С. Васильченко); Опали вас вороги І хочуть позбавити щасливого існування (В. Стус); Частина відділу [червоних] обсадила всі виходи довкола двору, а друга чекала біля воріт (Мирослав Ірчан); Набігши хутір чи містечко, татари обскакували їх з усіх боків.. й починали грабувати (П. Панч); Кінна сторожа враз обскочила вершників з усіх боків (П. Загребельний).
ОБМИНА́ТИ[ОМИНА́ТИ] (звертати з прямого шляху, напрямку, рухатися стороною, минаючи кого-, що-небудь), ОБГИНА́ТИ[ОГИНА́ТИ], ОБХО́ДИТИ, ОБ’ЇЖДЖАТИ, ОБ’ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ОББІГА́ТИ (біжучи); ОБЛІТА́ТИ (летячи); ПОМИНА́ТИрозм., ОБТІКА́ТИрідше,ВИМИНА́ТИдіал. - Док.: обмину́ти[омину́ти], обігну́ти, обійти́, об’ї́хати, оббі́гти, облеті́ти, помину́ти, обтекти́, ви́минути. Тихозоров з Черняєвою продиралися крізь хащі,.. обминали дикі плантації лісових кущів (О. Донченко); Оминаючи людей, Терентій виїжджає на гінні дороги (М. Стельмах); І знову їхали [Вітя і Марія] праворуч, огинали якесь озеро, заросле очеретами та кугою (І. Ле); На сонячній стороні рів уже висох так, що не треба його обходити подалеку (П. Козланюк); Довго і марудно доводилося [Косінському] об’їжджати валки піших, широкі ряди кінноти (І. Ле); Це був коротенький товстопикий генерал. Шварц запобігливо оббігав його то зліва, то справа (Д.Ткач); Волох спочатку хотів облетіти грозу, але горизонт зник уже. З усіх боків небо було затягнуто сірою пеленою (В. Собко); - Карпе! Держи-бо цабе! - крикнув батько на сина. - Поминай колесом отой каторжний горбок (І. Нечуй-Левицький); Робітники котилися, підхоплені тільки їм одним відомою силою, і швидко почали обтікати Івана, навіть не штовхнувши (В. Кучер); Де були при сіні люди, там я їх виминав, ховаючись поза копиці (І. Франко). - Пор. 1. мина́ти.
ОБХОДИ́ТИ (ходячи де-небудь, побувати скрізь, у багатьох місцях), ОБІЙТИ́, ВИ́ХОДИТИ, СХОДИ́ТИ, ОБМІ́РЯТИрозм.,ЗМІ́РЯТИрозм., ОБЛА́ЗИТИрозм., ОБНИКА́ТИ розм., ОБМІ́РИТИрідше, ІСХОДИ́ТИзаст.Увесь базар, всю торговицю обходила Катерина (С. Чорнобривець); Тимко, гімназіальний сторож, востаннє обійшов усі приміщення (Я. Качура); Він увесь світ виходив: був у Чорноморії, у Глухові, за Києвом був... (О. Стороженко); - Може, це ми землю вже кругом обміряли та й знов додому повертаємось? (О. Гончар); Андрій Корчака, мов степовий вовк, зміряв ті [дністровські] степи вздовж і впоперек (І. Нечуй-Левицький); Пройдисвіт Брун облазив усю Європу (А. Хижняк); Тимко із Марком обникали весь хутір, але квартири не знайшли (Григорій Тютюнник); Ой пішла Лисичка їстоньки шукати, Ісходила гори, злазила потоки, Не знайшла нічого - злипаються боки (І. Франко).
ПОШИ́РЮВАТИСЯ (про чутки, відомості тощо - ставати приступним, відомим для багатьох), ШИ́РИТИСЯ, РОЗПОВСЮ́ДЖУВАТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ІТИ́[ЙТИ], ПРИХО́ДИТИ, РОЗНО́СИТИСЯ, ПРОНО́СИТИСЯ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗБІГА́ТИСЯрозм.,КРУЖЛЯ́ТИрозм.,ЛІТА́ТИрозм.,ШУГА́ТИрозм.,ГРИМІ́ТИрозм.,ГУЛЯ́ТИрозм.,РОСТИ́розм.;ПОВЗТИ́, РОЗПОВЗА́ТИСЯ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ (повільно); ХОДИ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ПЕРЕДАВА́ТИСЯ, ПЕРЕНО́СИТИСЯ, ОБХО́ДИТИкого, що,ПРОКО́ЧУВАТИСЯ (від одного до одного, через покоління тощо). - Док.: поши́ритися, розповсю́дитися, розійти́ся, піти́, прийти́, рознести́ся, пронести́ся, розтекти́ся, розкоти́тися, розбі́гтися, поповзти́, розповзти́ся, просочи́тися, пройти́, переда́тися, перенести́ся, обійти́, прокоти́тися. На заводі почала поширюватися чутка: мовляв, і перші два досліди, а третій і поготів, заздалегідь були приречені на провал (Ю. Шовкопляс); Поговір про ту куплю все ріс та ширився (Панас Мирний); Чутки розходяться, мов кола на воді (О. Левада); У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла (Л. Глібов); Приходили вісті й про геройство Марусяка, про деталі його нападів (Г. Хоткевич); Швидко, як по радіо, розноситься звістка про невдачу (В. Собко); Швидко, як вихор, по містечку пронеслася чутка, що з степу наступає якась армія (Л. Дмитерко); Росла [вість], ширилась, як лавина, розтікалась поїздами, поштою, по воді і по суші (П. Колесник); Про наші місця розкотилася слава, Спитай і почуєш у відповідь скрізь, Що кращого міста нема, як Полтава, Де я народився і змалечку ріс (Л. Первомайський); Востатнє бачили люди молодицю з дівчинкою тоді, як востатнє чутка було розбіглася, що Кармелюк визволивсь (Марко Вовчок); Про дійсну суму "відступного" так і не дізнався ніхто.. По містечку кружляли різні чутки з приводу цієї суми (Ірина Вільде); Він нічого не боявся і пропускав поза увагу всі ті чутки, які так настирливо літали по селах та хуторах, а вони між тим ширилися, одна від одної страшніші (Григорій Тютюнник); По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників (Г. Епік); Ксеня Дзвінка з завмиранням серця стежила за походами Довбуша. Його слава гриміла по всьому Покутті (В. Гжицький); Чутка пішла гуляти по вулицях, ніщо не могло її спинити (А. Хижняк); Ріс парубок - росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М. Коцюбинський); Повзла чутка про скликання незабаром великого козацького кругу (Н. Рибак); Тим часом всіляко розповзався поголос. Заговорили серед робітників про те, що завод виробляє дуже небезпечну вибухову зброю (Н. Рибак); Освіжаючі й п’янкі, мов весняний вітер, ці звістки просочувалися в найглухіші куточки (В. Москалець); Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди (С. Васильченко); Ніяка недобра слава не проходила про неї (Г. Квітка-Основ’яненко); Дівчата тільки чули, як передавалися з уст в уста уривки речень, окремі слова (Д. Ткач); Десь в далекім Гіндустані рождалися [оповідання] перед віками, тисячі літ переносилися з уст в уста, з грудей в груди - аж поки не дісталися сюди, в цю щілину межи гір (Г. Хоткевич); Звісно, може, і брехали люди, - чутка-утка поки обійде цілий край - десять раз вилиняє, переміниться (Панас Мирний).
УНИКА́ТИ (намагатися не зустрічатися, не спілкуватися при зустрічі з кимсь), ОБМИНА́ТИ[ОМИНАТИ], ОБХО́ДИТИ, СТОРОНИ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯвід кого, МИНА́ТИ, ОББІГА́ТИрозм.,БОКУВА́ТИвід кого, діал. - Док.: уни́кнути, обмину́ти[оминути], обійти́, відверну́тися, мину́ти, оббі́гти. Найбільше уникала [Гафійка] батька, немов боялась його (М. Коцюбинський); Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризоти (І. Нечуй-Левицький); Мудрого шукай, дурного обходь (прислів’я); Люди стали собі сторонитися їх (Марко Вовчок); Олена переживала вічний страх, що родина чоловіка може відвернутися від неї (Ірина Вільде); Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має (прислів’я); - Я не Горпина, що всім [людям] мовчить. І не Хведір, що їх оббігає (Панас Мирний); Усі хлопці до нас ходять, лиш милий бокує (коломийка). - Пор. 1. цура́тися, ухиля́тися.

Словник фразеологізмів

обмина́ти (обхо́дити, оббіга́ти і т. ін.) / обмину́ти (обійти́, оббі́гти і т. ін.) деся́тою доро́гою (ву́лицею). 1. кого. Уникати зустрічі з ким-небудь. Воно [обличчя] стало недобре, лихе, наче жінка побачила перед собою найзапеклішого ворога, якого збиралась обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Про те, що він лакуза, знали всі, а тому гидували з ним стрічатися і завжди обминали десятою дорогою (В. Нестайко); — Чого ти мене десятою дорогою обходиш? — запитав Тимко (Григорій Тютюнник); — Обходь лишень ти Уласа десятою вулицею й не говори до його [до нього] (І. Нечуй-Левицький); // Уникати будь-яких контактів з кимсь. — Бридке дівча, ота Харитя.. Обминайте її десятою дорогою (М. Чабанівський); — Батюшка Софроній?! Тато ж його не любили, десятою дорогою обходили (В. Речмедін); — Кожний вам скаже, що то хата .. злодія, якого сам батько одцурався, а добрі люди десятою вулицею обминають (В. Винниченко); — Коли б же то знаття! Десятою дорогою обминула б тебе, .. знівечив усе моє життя (І. Цюпа); // що. Всіляко уникати чого-небудь. Він радить, які книжки читати, а які обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Коли б знав чоловік, що доля готує йому через якийсь проміжок часу, тоді б десятою дорогою обминав непевні стежки (М. Стельмах); Вони жили мирно, в конфлікти не дуже встрявали, всілякі жаховиська обходили десятою дорогою (В. Большак).

2. що. Не бувати десь, не заходити, не заїжджати кудись. З того часу ресторани обминав десятою дорогою (Я. Гримайло); Джеря обходив панський двір десятою вулицею (І. Нечуй-Левицький); Якби не безвихідь, то обминув би сестрину лісничівку десятою дорогою (П. Загребельний); // Навмисно проходити, проїжджати іншим шляхом, далеко від чогось. Уже з місяць Семен Федорович Коляда десятою дорогою обходив Маланчину хату (М. Зарудний); Я обійшов свій рідний завод десятою вулицею (Ю. Яновський); // перен. Не відновлюватися, не повертатися. Спорожніла, прищухла Семенютина хата, проте сон і спокій обминали її десятою дорогою (І. Головченко і О. Мусієнко).

3. кого, що. Боятися, побоюватися когось, чогось. Думав [Микола] над одним — як виявити отого мерзотника та провчити так, щоб до нових віників пам’ятав та десятою дорогою обходив (Ю. Збанацький); — Установу нашу обходять десятою дорогою лише люди нечесні (П. Кочура).

обмина́ти (обхо́дити, оббіга́ти і т. ін.) / обмину́ти (обійти́, оббі́гти і т. ін.) деся́тою доро́гою (ву́лицею). 1. кого. Уникати зустрічі з ким-небудь. Воно [обличчя] стало недобре, лихе, наче жінка побачила перед собою найзапеклішого ворога, якого збиралась обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Про те, що він лакуза, знали всі, а тому гидували з ним стрічатися і завжди обминали десятою дорогою (В. Нестайко); — Чого ти мене десятою дорогою обходиш? — запитав Тимко (Григорій Тютюнник); — Обходь лишень ти Уласа десятою вулицею й не говори до його [до нього] (І. Нечуй-Левицький); // Уникати будь-яких контактів з кимсь. — Бридке дівча, ота Харитя.. Обминайте її десятою дорогою (М. Чабанівський); — Батюшка Софроній?! Тато ж його не любили, десятою дорогою обходили (В. Речмедін); — Кожний вам скаже, що то хата .. злодія, якого сам батько одцурався, а добрі люди десятою вулицею обминають (В. Винниченко); — Коли б же то знаття! Десятою дорогою обминула б тебе, .. знівечив усе моє життя (І. Цюпа); // що. Всіляко уникати чого-небудь. Він радить, які книжки читати, а які обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Коли б знав чоловік, що доля готує йому через якийсь проміжок часу, тоді б десятою дорогою обминав непевні стежки (М. Стельмах); Вони жили мирно, в конфлікти не дуже встрявали, всілякі жаховиська обходили десятою дорогою (В. Большак).

2. що. Не бувати десь, не заходити, не заїжджати кудись. З того часу ресторани обминав десятою дорогою (Я. Гримайло); Джеря обходив панський двір десятою вулицею (І. Нечуй-Левицький); Якби не безвихідь, то обминув би сестрину лісничівку десятою дорогою (П. Загребельний); // Навмисно проходити, проїжджати іншим шляхом, далеко від чогось. Уже з місяць Семен Федорович Коляда десятою дорогою обходив Маланчину хату (М. Зарудний); Я обійшов свій рідний завод десятою вулицею (Ю. Яновський); // перен. Не відновлюватися, не повертатися. Спорожніла, прищухла Семенютина хата, проте сон і спокій обминали її десятою дорогою (І. Головченко і О. Мусієнко).

3. кого, що. Боятися, побоюватися когось, чогось. Думав [Микола] над одним — як виявити отого мерзотника та провчити так, щоб до нових віників пам’ятав та десятою дорогою обходив (Ю. Збанацький); — Установу нашу обходять десятою дорогою лише люди нечесні (П. Кочура).

обхо́дити (обділя́ти) / обійти́ (обділи́ти) [своє́ю] ла́скою кого. Ставитися неприхильно, недоброзичливо, з суворістю і т. ін. до кого-небудь. Пораднице наша! Зглянься на нас, горопашних, не обійди нас своєю ласкою (Панас Мирний); Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного краю душа не обділе [не обділить] нас своєю ласкою (Панас Мирний).

обхо́дити / обійти́ мовча́нням кого, що. Не згадувати, не говорити, не писати і т. ін. про кого-, що-небудь. Журнал [“Літературно-науковий вісник”] обходив мовчанням російських декадентів і популяризував реалістів кінця ХІХ — початку ХХ ст. (З журналу).

обхо́дити (обділя́ти) / обійти́ (обділи́ти) [своє́ю] ла́скою кого. Ставитися неприхильно, недоброзичливо, з суворістю і т. ін. до кого-небудь. Пораднице наша! Зглянься на нас, горопашних, не обійди нас своєю ласкою (Панас Мирний); Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного краю душа не обділе [не обділить] нас своєю ласкою (Панас Мирний).

обхо́дити (обмина́ти) / обійти́ (обмину́ти) стороно́ю кого, що. 1. Залишати кого-, що-небудь поза увагою; не зачіпати когось, чогось. Художник слова бачить зародки нового і допомагає його розвитку, але він не обходить стороною і залишки старого (А. Малишко).

2. Не виявлятися, не відчуватися. Велика й щедра любов давно обійшла його стороною (О. Сизоненко); Дітей Миронових любитиме [Христя], як його самого, материнські почуття не сьогодні, то завтра народяться, не обминуть стороною (Є. Гуцало).