обєктивувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив об’єктивува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   об’єктиву́ймо
2 особа об’єктиву́й об’єктиву́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа об’єктивува́тиму об’єктивува́тимемо, об’єктивува́тимем
2 особа об’єктивува́тимеш об’єктивува́тимете
3 особа об’єктивува́тиме об’єктивува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа об’єктиву́ю об’єктиву́ємо, об’єктиву́єм
2 особа об’єктиву́єш об’єктиву́єте
3 особа об’єктиву́є об’єктиву́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
об’єктиву́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. об’єктивува́в об’єктивува́ли
жін. р. об’єктивува́ла
сер. р. об’єктивува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
об’єктиво́ваний
Безособова форма
об’єктиво́вано
Дієприслівник
об’єктивува́вши

Словник синонімів

УЗАГА́ЛЬНЮВАТИ (поєднуючи спільні характерні риси, виводити щось загальне), ТИПІЗУВА́ТИ, ОБ’ЄКТИВУВА́ТИ, ПІДСУМО́ВУВАТИ, ВИСНО́ВУВАТИ. - Док.: узага́льнити, типізува́ти, підсумува́ти, ви́снувати. "Фауст" Гете, який виник з народних сказань про вченого-чорнокнижника, узагальнює найбільші досягнення філософської думки свого часу (М. Рильський); Сила художнього таланту - в змалюванні повноцінних художніх образів, в умінні типізувати явища життя (з журналу); Підсумовуючи результати діяльності комісії за кілька літ, Тихович побачив, що комісія не змогла злокалізувати філоксеру (М. Коцюбинський); Маєш ти виснувать думку: нічого з того, що ми бачим, Не пропадає: одно з одного поновлює природа (М. Зеров).