обєднувати 1 значень
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | об’є́днувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | об’є́днуймо | |
2 особа | об’є́днуй | об’є́днуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | об’є́днуватиму | об’є́днуватимемо, об’є́днуватимем |
2 особа | об’є́днуватимеш | об’є́днуватимете |
3 особа | об’є́днуватиме | об’є́днуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | об’є́дную | об’є́днуємо, об’є́днуєм |
2 особа | об’є́днуєш | об’є́днуєте |
3 особа | об’є́днує | об’є́днують |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
об’є́днуючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | об’є́днував | об’є́днували |
жін. р. | об’є́днувала | |
сер. р. | об’є́днувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
об’є́днуваний | ||
Безособова форма | ||
об’є́днувано | ||
Дієприслівник | ||
об’є́днувавши |
Словник синонімів
Словник антонімів
ОБ’ЄДНУВАТИ | РОЗ’ЄДНУВАТИ |
З’єднувати в єдине ціле, робити єдиним, зливати, зводити до купи, згруповувати. | Ділячи на частини, відокремлювати, розчленовувати, роз’єднувати, роздроблювати. |
Об’єднувати ~ роз’єднувати дітей, зусилля кого-н., людей, майно кого-н., молодь, народи, сили кого-н.; для покращення навчальної роботи, щоб добре працювати, щоб зразково вчитися, для спільної праці; безапеляційно, без труднощів, з труднощами, відразу, впевнено, знову, зразу, несподівано, офіційно, повністю, рішуче, таємно, уважно, швидко. Бажати, мати мету, намагатися, рішити, хотіти об’єднувати в що-н. ~ розділяти що-н. | |
Сказав батько синам: "Якщо з’єднаєтеся і так будете жити, ніхто не роз’єднає вас" (Народна казка). | |
Об’єднавчий ~розділяючий, об’єднаний ~розділений, об’єднання ~розділяння, об’єднуватися ~розділятися; згуртовувати ~роз’єднувати |