обєднавчий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний об’єдна́вчий об’єдна́вча об’єдна́вче об’єдна́вчі
родовий об’єдна́вчого об’єдна́вчої об’єдна́вчого об’єдна́вчих
давальний об’єдна́вчому об’єдна́вчій об’єдна́вчому об’єдна́вчим
знахідний об’єдна́вчий об’єдна́вчу об’єдна́вче об’єдна́вчі
орудний об’єдна́вчим об’єдна́вчою об’єдна́вчим об’єдна́вчими
місцевий на/в об’єдна́вчому, об’єдна́вчім на/в об’єдна́вчій на/в об’єдна́вчому, об’єдна́вчім на/в об’єдна́вчих

Словник антонімів

ОБ’ЄДНУВАТИ РОЗ’ЄДНУВАТИ
З’єднувати в єдине ціле, робити єдиним, зливати, зводити до купи, згруповувати. Ділячи на частини, відокремлювати, розчленовувати, роз’єднувати, роздроблювати.
Об’єднувати ~  роз’єднувати дітей, зусилля кого-н., людей, майно кого-н., молодь, народи, сили кого-н.; для покращення навчальної роботи, щоб добре працювати, щоб зразково вчитися, для спільної праці; безапеляційно, без труднощів, з труднощами, відразу, впевнено, знову, зразу, несподівано, офіційно, повністю, рішуче, таємно, уважно, швидко. Бажати, мати мету, намагатися, рішити, хотіти об’єднувати в що-н. ~  розділяти що-н.
Сказав батько синам: "Якщо з’єднаєтеся і так будете жити, ніхто не роз’єднає вас" (Народна казка).
Об’єднавчий ~розділяючий, об’єднаний ~розділений, об’єднання ~розділяння, об’єднуватися ~розділятися; згуртовувати ~роз’єднувати