-1-
іменник чоловічого роду, істота
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний об’я́вник об’я́вники
родовий об’я́вника об’я́вників
давальний об’я́вникові, об’я́внику об’я́вникам
знахідний об’я́вника об’я́вників
орудний об’я́вником об’я́вниками
місцевий на/в об’я́вникові, об’я́внику на/в об’я́вниках
кличний об’я́внику об’я́вники

Словник синонімів

ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ’Я́ВНИКрідко, ОКЛИ́ЧНИКрідко,ГЛАША́ТАЙіст.,ПОКЛИ́КАЧіст.,КЛИКУ́Ніст., БОХТА́Рдіал.;ГЕРО́ЛЬДіст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився.. до похідного шатра київського князя Ярослава (з газети); Проміж народом ходять окличники да все кричать: "У раду! У раду! У раду!" (П. Куліш); З високого муру глашатай оповістив про наближення свята на честь вавилонської цариці Шубар (з журналу); - Не розходьтеся! Не розходьтеся! - вигукували султанські покликачі (З. Тулуб); Приказали зараз кликунам до світу закликати на раду (С. Руданський); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (С. Скляренко); Розіслав він [король] скрізь герольдів На війну скликать лицарство (Леся Українка).