общинник 1 значення

-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний общи́нник общи́нники
родовий общи́нника общи́нників
давальний общи́нникові, общи́ннику общи́нникам
знахідний общи́нника общи́нників
орудний общи́нником общи́нниками
місцевий на/в общи́нникові, общи́ннику на/в общи́нниках
кличний общи́ннику общи́нники

Словник синонімів

ГРОМАДЯ́НИНіст. (член громади), ОБЩИ́ННИКіст., МИРЯ́НИНіст.Незабаром мала зібратись рада. Семен, насилу дочекавшись того дня, подався на майдан, де вже купчились громадяни (М. Коцюбинський); Представник общинників, виступивши вперед, сказав: - В нашій селянській общині закладена споконвічна основа справедливого устрою (Ф. Бурлака); - Не тичу свого носа на волосні або сільські сходи, де миряни радяться про свої громадські діла (Панас Мирний).