ОБШУКА́ТИ (оглянути все в пошуках кого-, чого-небудь), ПЕРЕШУКА́ТИ, ОБША́РИТИрозм., ОБНИ́ШПОРИТИпідсил. розм.,ОБШНИ́РИТИпідсил. розм.,ОБШНИРЯ́ТИпідсил. розм.,ВИ́ШАРИТИпідсил. розм.,ВИ́НИШПОРИТИпідсил. розм.;ПРОЧЕСА́ТИрозм. (місцевість). - Недок.: обшу́кувати, перешу́кувати, обша́рювати, обни́шпорювати, обшни́рювати, прочі́сувати. Загін германського кайзера блукав по долині, обшукуючи кожен кущ (Ю. Яновський); Встає [дід] та й перешукує подвір’я, а коней та й воза нема (Марко Черемшина); Вона [мати] почала гукати Кав’яна, зазирнула в льох, обшарила садок, ніде не знайшла (П. Панч); Усі кутки й закутки обнишпорив Терентій, перевернув горище, клуню, комору, але ніде й не пахло скарбом (М. Стельмах); Рухливий чоловічок за той час знов уже обшниряв усі кути (І. Франко); Біжить Мазепа прудко в сад, Марусю кличе і гукає.. Все вишарив, обходив (Є. Гребінка).