ЛУ́ЩИТИСЯ (про фарбу, позолоту, штукатурку і т. ін. - відпадати частинками, шматками), ЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ОБСИПА́ТИСЯ, ОСИПА́ТИСЯ, ОБДИРА́ТИСЯ, ОБША́РПУВАТИСЯ, ОБЛА́ЗИТИ, ЛУПИ́ТИСЯрозм.,ОБЛІЗА́ТИрозм.,ЗЛА́ЗИТИ, ОБКОЛУ́ПУВАТИСЯрозм.рідше, ІЗЛА́ЗИТИрідше,ІЗЛІЗА́ТИрідше,ОБЛУ́ПУВАТИСЯдіал. - Док.: злу́щитися, облу́щитися, облупи́тися, обси́патися, оси́патися, обде́ртися, обша́рпатися, облі́зти, злі́зти, обколупа́тися, ізлі́зти, облупа́тися. Група змінювала групу, гриміли кайла, лущилась стіна, але полонені просувалися вперед надто повільно (Д. Ткач); Колись зелена залізна покрівля злущилася, іржею, мов кров’ю, покрилася (Панас Мирний); Криша по всіх закутках драна, глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання (Ганна Барвінок); - Невістка не хотіла діла робити, - каже бабуся, - картопля поспіє, чоловік, бувало, зкошує, хати не обмаже: облупиться, обсиплеться (Ганна Барвінок); Лупиться під палючим сонцем старенький, вимитий дощами дах (Ю. Збанацький).

ОБНОСИ́ТИСЯ (зносити, порвати свій одяг, своє взуття), ОБІРВА́ТИСЯпідсил. розм.,ОБІДРА́ТИСЯпідсил. розм.,ОБДЕ́РТИСЯпідсил. розм.,ОБША́РПАТИСЯпідсил. розм.,ОБТРІПА́ТИСЯпідсил. рідше.Мій тесть мріяв і приодягтися, бо за час війни добре-таки обносився (Ю. Мокрієв); - Обірвались ми, синку, на тій косовиці. - Та ми, скажу, такі з дому йшли (прислів’я); - Чи бачиш, як ми обідрались!Убрання, постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня (І. Котляревський); Поїхав пан з фурманом в дорогу, і каже пан до фурмана: "Ото обдерлися ми в дорозі." - "Ні, пане, ми так з дому виїхали!" (збірник "Україна сміється"); В дорозі нидіє [чумак] двадцяту вже неділю. Обшарпавсь до рубця (П. Гулак-Артемовський).