-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обчарува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обчару́ймо
2 особа обчару́й обчару́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обчару́ю обчару́ємо, обчару́єм
2 особа обчару́єш обчару́єте
3 особа обчару́є обчару́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обчарува́в обчарува́ли
жін.р. обчарува́ла
сер.р. обчарува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обчаро́ваний
Безособова форма
обчаро́вано
Дієприслівник
обчарува́вши

Словник синонімів

ЗАЧАРО́ВУВАТИ (справляючи надзвичайно приємне враження, викликати почуття захоплення своєю привабливістю, чарівністю), ЗАВОРО́ЖУВАТИ, ЧАРУВА́ТИ, УЧАРО́ВУВАТИ[ВЧАРО́ВУВАТИ]рідше, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПІДКОРЯ́ТИ, ПОКОРЯ́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗАПОЛО́НЮВАТИ, ЗАПОЛОНЯ́ТИ, ЗАЧУДО́ВУВАТИрозм., ОБВОРО́ЖУВАТИрідко,ОЧАРО́ВУВАТИрідко; ОБЧАРО́ВУВАТИрідко;ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ПРИВОРО́ЖУВАТИ (до себе). - Док.: зачарува́ти, заворожи́ти, учарува́ти[вчарува́ти], захопи́ти, підкори́ти, покори́ти, полони́ти, заполони́ти, зачудува́ти, обворожи́ти, очарува́ти, обчарува́ти, причарува́ти, приворожи́ти. Київзачаровує своїми мостами, своїми пагорбами й падолами (П. Загребельний); Його тонкий вібруючий голос бринів, мов срібна струна, заворожуючи чутливе дівоче серце (С. Добровольський); Спів Марини чарував чистотою і чесністю її юної душі, щирим уболіванням над долею нещасної дівчини (Л. Дмитерко); - Хіба я гірша за ту вашу західнячку? Не розумію, чим вона всіх вас вчаровує? (О. Гончар); Слухачів полонили її сині очі (М. Ткач); Мені солодко, медом сонця і духом квітів пахне біле плаття, заполонює зір і вабить (Т. Масенко); Вираз тужливої задуми, який усе лежав на її лиці, поневолі зачудував Герша (І. Франко); - Ви своєю красою приворожили, причарували мене! (О. Гончар). - Пор. 2. ва́бити.