-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив обчаро́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обчаро́вуймо
2 особа обчаро́вуй обчаро́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обчаро́вуватиму обчаро́вуватимемо, обчаро́вуватимем
2 особа обчаро́вуватимеш обчаро́вуватимете
3 особа обчаро́вуватиме обчаро́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обчаро́вую обчаро́вуємо, обчаро́вуєм
2 особа обчаро́вуєш обчаро́вуєте
3 особа обчаро́вує обчаро́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обчаро́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обчаро́вував обчаро́вували
жін. р. обчаро́вувала
сер. р. обчаро́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обчаро́вувавши

Словник синонімів

ЗАЧАРО́ВУВАТИ (справляючи надзвичайно приємне враження, викликати почуття захоплення своєю привабливістю, чарівністю), ЗАВОРО́ЖУВАТИ, ЧАРУВА́ТИ, УЧАРО́ВУВАТИ[ВЧАРО́ВУВАТИ]рідше, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПІДКОРЯ́ТИ, ПОКОРЯ́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗАПОЛО́НЮВАТИ, ЗАПОЛОНЯ́ТИ, ЗАЧУДО́ВУВАТИрозм., ОБВОРО́ЖУВАТИрідко,ОЧАРО́ВУВАТИрідко; ОБЧАРО́ВУВАТИрідко;ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ПРИВОРО́ЖУВАТИ (до себе). - Док.: зачарува́ти, заворожи́ти, учарува́ти[вчарува́ти], захопи́ти, підкори́ти, покори́ти, полони́ти, заполони́ти, зачудува́ти, обворожи́ти, очарува́ти, обчарува́ти, причарува́ти, приворожи́ти. Київзачаровує своїми мостами, своїми пагорбами й падолами (П. Загребельний); Його тонкий вібруючий голос бринів, мов срібна струна, заворожуючи чутливе дівоче серце (С. Добровольський); Спів Марини чарував чистотою і чесністю її юної душі, щирим уболіванням над долею нещасної дівчини (Л. Дмитерко); - Хіба я гірша за ту вашу західнячку? Не розумію, чим вона всіх вас вчаровує? (О. Гончар); Слухачів полонили її сині очі (М. Ткач); Мені солодко, медом сонця і духом квітів пахне біле плаття, заполонює зір і вабить (Т. Масенко); Вираз тужливої задуми, який усе лежав на її лиці, поневолі зачудував Герша (І. Франко); - Ви своєю красою приворожили, причарували мене! (О. Гончар). - Пор. 2. ва́бити.