обцяцькований 1 значення

-1-
дієприкметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обцяцько́ваний обцяцько́вана обцяцько́ване обцяцько́вані
родовий обцяцько́ваного обцяцько́ваної обцяцько́ваного обцяцько́ваних
давальний обцяцько́ваному обцяцько́ваній обцяцько́ваному обцяцько́ваним
знахідний обцяцько́ваний обцяцько́вану обцяцько́ване обцяцько́вані
орудний обцяцько́ваним обцяцько́ваною обцяцько́ваним обцяцько́ваними
місцевий на/в обцяцько́ваному, обцяцько́ванім на/в обцяцько́ваній на/в обцяцько́ваному, обцяцько́ванім на/в обцяцько́ваних