-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний обу́х обу́хи
родовий обу́ха обу́хів
давальний обу́ху, обу́хові обу́хам
знахідний обу́х обу́хи
орудний обу́хом обу́хами
місцевий на/в обу́ху на/в обу́хах
кличний обу́ху* обу́хи*

Словник синонімів

МОЛОТО́К (ручне знаряддя ударної дії - металевий або дерев’яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак),ОБУ́ШО́Крозм.,КЛЕПА́Чдіал.,КЛЕВЕ́ЦЬдіал.;МО́ЛОТ, ОБУ́Х, БАЛДА́розм.,ВЕРШЛЯ́Гзаст. (великих розмірів); ДО́ВБНЯ, ДОВБЕ́ШКА, БА́БА, ТО́ЛОК діал. (великих розмірів, перев. для трамбування). Давид дивився, як молоток та молот місили червоний шмат заліза (А. Головко); Дід постукував обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок (З. Тулуб); Хоче він бачити, хто ото співає. Взяв долото, клепач і пролупує стіну (казка); [Д. Жуан:] А ти що думаєш? [Сганарель:] Що я видав вас ковадлом і клевцем, а ще ніколи не бачив ковалем (Леся Українка); Шарпнув лис -. ще гірше стало. Переляканий глядить, Аж з обухом величезним З хати чоловік біжить (І. Франко); [Ганджа:] Хе-хе, була колись така техніка. Один свердло держить, другий балдою його забиває (Ю. Мокрієв); Вершляг хоч склянку розбиває, та штуку з криці вигинає (Є. Гребінка); Тимко Степура зробив гарну довбню - замашну, зручну (О. Донченко); Він, в котрий уже раз, перестругував глину, раніш розмочену й збиту дерев’яною довбешкою, щоб роздрібнити грудки (О. Ільченко); Тягнуть оце залізну бабу, щоб убивать палі (Словник Б. Грінченка).

Словник фразеологізмів

на му́ху з обу́хом, жарт. Затрата великих зусиль на що-небудь незначне, не варте уваги; ціною невиправданих зусиль, затрат; нерозумно. Витрачати значні кошти на сумнівної користі справи — це ж на муху з обухом (З газети).

як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом (обу́х) по голові́, зі сл. уда́рити, сту́кнути і под. Уживається для підсилення висловлювання (про враження, яке справили на когось чиїсь слова); сильно, дуже. Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний); — Ну та й телепнув же ти, Лащу, неначе обухом по голові! — сказав князь Домінік (І. Нечуй-Левицький); — Своєю жахливою новиною ти мене ніби обухом по голові вдарив. Не знаю, що й робити (М. Старицький). на́че (нена́че) обу́хом (обу́х). Наче обухом ударила ця звістка Грицька (А. Головко); — Ці слова, неначе обух, приголомшили матір (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом (обу́х) по голові́, зі сл. уда́рити, сту́кнути і под. Уживається для підсилення висловлювання (про враження, яке справили на когось чиїсь слова); сильно, дуже. Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний); — Ну та й телепнув же ти, Лащу, неначе обухом по голові! — сказав князь Домінік (І. Нечуй-Левицький); — Своєю жахливою новиною ти мене ніби обухом по голові вдарив. Не знаю, що й робити (М. Старицький). на́че (нена́че) обу́хом (обу́х). Наче обухом ударила ця звістка Грицька (А. Головко); — Ці слова, неначе обух, приголомшили матір (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом (обу́х) по голові́, зі сл. уда́рити, сту́кнути і под. Уживається для підсилення висловлювання (про враження, яке справили на когось чиїсь слова); сильно, дуже. Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний); — Ну та й телепнув же ти, Лащу, неначе обухом по голові! — сказав князь Домінік (І. Нечуй-Левицький); — Своєю жахливою новиною ти мене ніби обухом по голові вдарив. Не знаю, що й робити (М. Старицький). на́че (нена́че) обу́хом (обу́х). Наче обухом ударила ця звістка Грицька (А. Головко); — Ці слова, неначе обух, приголомшили матір (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом (обу́х) по голові́, зі сл. уда́рити, сту́кнути і под. Уживається для підсилення висловлювання (про враження, яке справили на когось чиїсь слова); сильно, дуже. Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний); — Ну та й телепнув же ти, Лащу, неначе обухом по голові! — сказав князь Домінік (І. Нечуй-Левицький); — Своєю жахливою новиною ти мене ніби обухом по голові вдарив. Не знаю, що й робити (М. Старицький). на́че (нена́че) обу́хом (обу́х). Наче обухом ударила ця звістка Грицька (А. Головко); — Ці слова, неначе обух, приголомшили матір (М. Стельмах).

підставля́ти / підста́вити [свою́] го́лову [під обу́х]. Ризикуючи, наражатися на небезпеку. — Бувай здоровий, щасливо тобі залишатися. Бережись і даром голови не підставляй (Григорій Тютюнник); — Що ж, боїтесь голову підставляти, хай хтось інший жар вигрібає?! (Л. Дмитерко); Опришків цей аргумент .. не переконував, і підставляти свою голову під обух ради того [вчинку] нікому не хотілося (Г. Хоткевич).

підставля́ти / підста́вити [свою́] го́лову [під обу́х]. Ризикуючи, наражатися на небезпеку. — Бувай здоровий, щасливо тобі залишатися. Бережись і даром голови не підставляй (Григорій Тютюнник); — Що ж, боїтесь голову підставляти, хай хтось інший жар вигрібає?! (Л. Дмитерко); Опришків цей аргумент .. не переконував, і підставляти свою голову під обух ради того [вчинку] нікому не хотілося (Г. Хоткевич).

підставля́ти / підста́вити [свою́] го́лову [під обу́х]. Ризикуючи, наражатися на небезпеку. — Бувай здоровий, щасливо тобі залишатися. Бережись і даром голови не підставляй (Григорій Тютюнник); — Що ж, боїтесь голову підставляти, хай хтось інший жар вигрібає?! (Л. Дмитерко); Опришків цей аргумент .. не переконував, і підставляти свою голову під обух ради того [вчинку] нікому не хотілося (Г. Хоткевич).

підставля́ти / підста́вити [свою́] го́лову [під обу́х]. Ризикуючи, наражатися на небезпеку. — Бувай здоровий, щасливо тобі залишатися. Бережись і даром голови не підставляй (Григорій Тютюнник); — Що ж, боїтесь голову підставляти, хай хтось інший жар вигрібає?! (Л. Дмитерко); Опришків цей аргумент .. не переконував, і підставляти свою голову під обух ради того [вчинку] нікому не хотілося (Г. Хоткевич).

як віл обу́ха. Покірно, приречено, безнадійно. Геть всі люди подуріли. То було стилем. І так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечі і чекати, як віл обуха, грому з ясного неба на свою голову (І. Багряний); Що робити? Тікати? Не втечеш. Проситися? Упасти на коліна? Хто на це зважить? Ждати неминучого, як віл обуха? Але ж це каторга або й смерть? (В. Малик). як віл пе́ред обу́хом. [Леон:] Та чого це ти насупився як віл перед обухом? [Марк:] І то правда? Не варт! (Я. Мамонтов).

як віл обу́ха. Покірно, приречено, безнадійно. Геть всі люди подуріли. То було стилем. І так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечі і чекати, як віл обуха, грому з ясного неба на свою голову (І. Багряний); Що робити? Тікати? Не втечеш. Проситися? Упасти на коліна? Хто на це зважить? Ждати неминучого, як віл обуха? Але ж це каторга або й смерть? (В. Малик). як віл пе́ред обу́хом. [Леон:] Та чого це ти насупився як віл перед обухом? [Марк:] І то правда? Не варт! (Я. Мамонтов).

як обу́х над голово́ю, перев. зі сл. ви́сіти. Постійна загроза життю, безпеці, спокою і т. ін. — Оті півмільйона, як обух над головою, висять,— каже Чорногуз (М. Руденко).

як (мов, на́́че і т. ін.) обу́́хом би́́ти / уда́́рити по голові́́ кого. Вражати, приголомшувати чимсь неприємним, несподіваним. — Мені, Свириде Яковлевичу, вже можна йти? — як обухом б’є його вчитель по голові (М. Стельмах); Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом лу́снули (хто лу́снув, вульг. хто лигну́в і т. ін.) по голові́ кого і без додатка. Хтось дуже вражений, приголомшений чим-небудь. — Приїхав я вчора .. ні живий ні мертвий, а тут нове лихо. Наче хто обухом по голові луснув (В. Кучер); Чіпка, як почув про діло, мов хто його обухом лигнув по голові (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом (обу́х) по голові́, зі сл. уда́рити, сту́кнути і под. Уживається для підсилення висловлювання (про враження, яке справили на когось чиїсь слова); сильно, дуже. Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний); — Ну та й телепнув же ти, Лащу, неначе обухом по голові! — сказав князь Домінік (І. Нечуй-Левицький); — Своєю жахливою новиною ти мене ніби обухом по голові вдарив. Не знаю, що й робити (М. Старицький). на́че (нена́че) обу́хом (обу́х). Наче обухом ударила ця звістка Грицька (А. Головко); — Ці слова, неначе обух, приголомшили матір (М. Стельмах).

як (мов, на́́че і т. ін.) обу́́хом би́́ти / уда́́рити по голові́́ кого. Вражати, приголомшувати чимсь неприємним, несподіваним. — Мені, Свириде Яковлевичу, вже можна йти? — як обухом б’є його вчитель по голові (М. Стельмах); Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом (обу́х) по голові́, зі сл. уда́рити, сту́кнути і под. Уживається для підсилення висловлювання (про враження, яке справили на когось чиїсь слова); сильно, дуже. Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний); — Ну та й телепнув же ти, Лащу, неначе обухом по голові! — сказав князь Домінік (І. Нечуй-Левицький); — Своєю жахливою новиною ти мене ніби обухом по голові вдарив. Не знаю, що й робити (М. Старицький). на́че (нена́че) обу́хом (обу́х). Наче обухом ударила ця звістка Грицька (А. Головко); — Ці слова, неначе обух, приголомшили матір (М. Стельмах).